#21150 Інше 14 квітня 2019 о 13:44

Сьогодні 14 квітня. Рівно 5 років тому спільнота була перейменована і цей день принято вважати днем заснування Типового Зізнання. Тому хочеться привітати всіх зцим маленьким ювілеєм. Я памятаю цю спільноту ше з перших її днів. Так багато разів пости і коментарі заставляли мене сміятися. Ніколи не забуду пост про хлопця студента який випадково пукнув коли цілувався з дівчиною і тиждень не брав від неї трубку, бо йому було встидно, він навіть думав університет кидати. А скільки тут срачів? Релігія, політика, геї, аборти. Про шо люди тут лиш не спорили. В цій спільноті було все, хтось знайшов кохання, а хтось друзів. /починаючи звідци можете відрізати продовження\ P.S. Беручи до уваги то шо зараз актуальна тема голосувань, пропоную прикріпити до посту а. голосування. Кого ви вважате кращим коментатором за всю вже 5 річну історію Типового Зізнання? Я би запропонувала такі варіанти (це люди які запамятались мені) Климишин, О. Мінд, К. Дорофей, Ю. Стасюк, Я. Радиш, Ю. Гоголь

#21149 Порадьте 14 квітня 2019 о 7:58

А ви ніколи не помічали, що зображення головних бібліцних героїв у всіх іконах різне. Про що це говорить?А це говорить про те, що ми з вами молимось зображенням на картинах, які написали художники, які ніколи й уявлення не мають як вони мають виглядати насправді. Хіба це не є ідолопоклонінням з нашої сторони.

#21148 Інше 14 квітня 2019 о 7:44

Так принято шо багато хто з нас сповідається перед Пасхою. А ви не задумувались кому ми довіряємо свої найпотаємніші гріхи. Хто вона- та людина у рясі, яка вважає себе якимось особливим. По суті це такаж сама людина як і ми з вами, а може навіть з іще більшими гріхами ніж у нас з вами.

#21146 Зізнаюсь 14 квітня 2019 о 1:19

моя думка що нічого в світі не відбувається випадково. хоч воно і відбувається ніби незалежно від наших задумів. ми думаємо що та чи інша подія це випадковість. насправді це закономірність, це доля. так мало статися. кошильок з грошима знайдений на вулиці випадково, це не випадковість це матеріалізація думки. ви хотіли його знайти і знайшли.

#21144 Зізнаюсь 13 квітня 2019 о 17:09

Як був малий, то кожної суботи в мене дома було генеральне прибирання. Треба було добре вимісти квартиру та помити підлоги. А ще потрібно було вибивати великі килими(паласи) які покривали підлоги або висіли на стінах майже в кожній кімнаті. Вибивав ті килими довго, інколи годину а той більше. Тепер цих великих килимів в мене немає, а от тріпачку я собі зоставив як спогад, про килими, які я так не любив вибивати.

#21142 Інше 13 квітня 2019 о 13:24

Тільки уявіть собі. Простий КВНщік дожився до голови цілої держави. Вангую, що через 5 років нашим президентом буде якийсь популярний ютуб блогер який буде мати пару міліонів підписників і на свому хайпі виграє в презилентській гонці.

#21141 Інше 13 квітня 2019 о 8:52

Шо ви всі ниєте шо погода погана і йде дощ. У вас шо парасоль немає, чи може ви з цукру зроблені. То беріть свої парасолі і йдіть кудись. Та байдуже куди, навіть в магазин сходіть по вкусняшкі. А то одні домосєди.

#21138 Інше 12 квітня 2019 о 23:13

Кандидати в президенти України відправились в Париж на зустріч з Макроном. Президент Франції на всякий випадок їх попередив, що заходи на стадіоні Стад де Франс вже розписаний на місяць вперед:-)

#21135 Зізнаюсь 12 квітня 2019 о 14:22

Ця історія сталася сьодні зі мною на одній із вулиць Франківська, а саме на Пасічній. Дівчина яка вибігала як підстрелена з автобуса, чуть не збила при виході бабульку. Я вибіг за нею і почав її доганяти. Я навіть знехтував червоним світлом світлофора, який мене ще більше віддаляв від тієї дівчини. Я почав їй кричати і жестикулювати руками, щоб вона не поспішала так швидко. Але вона була в наушниках і не чула, що я хотів повернути їй парасолю, яку вона забула в автобусів. Я просто хотів повернути їй парамолю.

#21133 Інше 12 квітня 2019 о 13:08

Попробуй тут не випити, коли довкола твориться такий хаос. Зупиняєшся на хвилину і мимоволі думаєш, що світ таки сходить з розуму, люди неначе перебувають у якомусь сні, потривоживши який, можна нарватись на невдоволеність людей. Ти б і радий щось змінити, але їх більшість і вони завжди будуть праві, бо їм так добре і не потрібно їх чіпляти та домахувати. І в цій ситуації, у тебе є два виходи: стати одним з них і влитись в цю сіру масу, або ж іти осторонь і бути дивакуватим для всіх інших.

#21131 Порадьте 12 квітня 2019 о 10:05

Дуже люблю свою дівчину. Але в неї такі малі груди, що в мене більші. Хочу пов'язати з нею своє майбутнє і мати дітей. Але переживаю чи ті діти не будуть голодувати і вона зможе їх нормально кормити без всяких штучних смєсєй.

#21129 Інше 12 квітня 2019 о 9:48

Ше трохи і почнеться сезон садіння барабулі на городах. Ох, як же я не люблю цей процес. Раніше я придумував різні причини, щоб не йти садити барабулю. І шо в мене температура, і шо в мене навчання по суботах. Тепер, коли подорослішав, такі відмазки не проходять. А город в нас великий, помагати немає кому, сусіди старі та немічні. Будь моя воля я б взагалі не засаджував город барабульою, але в селі так не годиться та ті ж сусіди почнуть пліткувати. А вони ой як це люблять. Здається це одна з найулюбленіших їхніх справ. Тож можливо серед вас є чуйні та добрі люди, які зголосяться мені допомогти. Обіцяю кожному заплати по 100 гривень, а ще причастувати вас смачною хріновухою, яку ж сам переганяю ще по старому дідовому рецепту.

#21128 Зізнаюсь 11 квітня 2019 о 19:36

Раніше я купляв дівчині з села дві банки Reno і усамітнювався з ними в кущах біля річки Бистриця. Тепер дівчата з села стали балувані і хочуть вживати алкоголь у ресторані, а потім, щоб їх везли в готель.

#21127 Зізнаюсь 11 квітня 2019 о 18:24

Дві мої подружки на грані розводу з чоловіками. Через алкогольну залежність чоловіків. Чоловіки наче до чортиків не напиваються тільки постійно додому приходять із запахом. Відразу з порога скандал. Дзвонять одна одній і жаліються на своїх мужів. Що заставляє чоловіка піднімати стакан коли дома чекає молода дружина? Чому алкоголь стає більшою радістю.

#21125 Порадьте 11 квітня 2019 о 15:13

Всім привіт )) порадьте будьласка який краще телефон вибрати між Apple 7 і Samsung s 8 дякую

#21122 Зізнаюсь 10 квітня 2019 о 21:47

Прочитав коментарі про те, що Франківськ яаляється великим селом. А знаєте, в деякій мірі ви праві. Адже воно перетворюється на село, завдяки вам, провінціалам, які навчаються чи працюють у Франківську. Ви своєю розмовою, манерою поведінки, повадками занепащаєте та спотворюєте таке красиве місто.

#21121 Інше 10 квітня 2019 о 18:50

Кажуть, щоб відчути себе частиною механізму великого міста, то потрібно нпродитись в ньому або ж прожити багато років. А ви, ті які навчались у Франківську, а пізніше після навчання вирішили тут працювати та облаштовувати своє особисте життя. Чи змогли влитись та адаптуватись
до метушливого ритму життя франківчан, чи і надалі почуваєте себе чужими у Франківську?

#21120 Зізнаюсь 10 квітня 2019 о 18:09

Вы мне не поверите, но это правда, проверено мной.На пример влюбились, три девушки у тебя ,или женщины. Что ты тогда будешь делать, тебе придется выбрать из них одну, если сделаешь правильный выбор, то этот человек тебя потянет вверх, если ты сделаешь не правильный выбор, этот , то другой человек тебя потянет вниз.Что это значит, если ты выберешь себе правильного человека, который тебя правильно поймет, что ты сказал , то она тебя потянет вверх, так как между вами тогда будет взаимопонимание, не будет проблем, ссор между вами.

#21119 Зізнаюсь 10 квітня 2019 о 10:48

на тілі маю багато коричневих невусів і родимок. боюся щоб не було раку шкіри.

#21118 Зізнаюсь 10 квітня 2019 о 8:07

Я зробила велику помилку.
Я вийшла заміж, аби не бути самотньою. Він любив мене і я полюбила його.
А потім ніхто не залишив інструкції, що робити, коли ти даруєш свою любов, турбуєшся, а людина починає ігнорити, злитись, ображатись без причин.
Коли людина більше не обіймає тебе вві сні та й вдень теж.
Коли людина вже не відповідає на обійми, поцілунки, бажання поговорити.
Я люблю свою роботу, навчання, його. Але у мене більше немає сил.
Він був моєю підтримкою, моєю підзарядкою. А тепер мені соромно за те, що я показала свої слабкі місця, по яких тепер б ють. У мене ще є двоє рідних, для яких я житиму. Але я вже не можу. Тут є ті, кому допомогли психологи? Щоночі думаю про самогубство. Але я тупа боягузка. Вибачте.

Бажаєш виговоритися чи поділитися своїм секретом? Сміливіше, це анонімно!