#18778 Зізнаюсь 09 липня 2018 о 0:13

Сьогодні визначав генеалогічне дерево свого прадіда. Виявляється у нього 5 рідних дітей, 2 позашлюбних, а потім він звалив у Америку. А тут строять такі моралі, про целомудренних предків

#18776 Зізнаюсь 08 липня 2018 о 23:05

В мене скоро буде канітель. Я просто питаю, є у нашій області лікарі, як у кримінальних фільмах, які можуть підлатати, промити рану, витягти і тд

#18768 Зізнаюсь 08 липня 2018 о 21:51

Хочу щоб моя наречена прийшла в Загс у чорному платті. Чому місцеві так негодують

#18764 Зізнаюсь 08 липня 2018 о 21:25

Читаю новини і бачу що журналісти не завжди пишуть, що аварію зробило авто на бляхах. Яка різниця на яких бляхах, журналіст може просто закрити очі і написати що іменно на них. Нам спільно треба побороти це зло, ці бляхи

#18762 Зізнаюсь 08 липня 2018 о 18:50

Чи варто шукати дівку і женитись, якщо не любиш дітей

#18758 Зізнаюсь 08 липня 2018 о 17:18

Сегодня по вывеске "Взуття з Європи" попала в салон свадебных платьев. О, Боже, Боже, Боже!!! Я до этого никогда не видела свадебных платье в живую. Какие же они шикарные! Даже в голове закружилось. Я конечно планировала, что когда встречу нормального мужчину с серьезными намерениями касательно меня, то сама себе сошью свадебное платье, но то что я увидела сегодня превзошло все мои самые смелые фантазии. Боже, Боже, Боже, я снова хочу замуж! Или хотя бы побыть фото-моделью и сделать фотосессию в свадебном платье. Боже, как же они шикарны!

#18755 Порадьте 08 липня 2018 о 16:57

Привіт! В мене є тема, але я не знаю, чи вона піде. Я вчуся дизайнера одягу. Хотіла би через інстаграм шукати перших клієнток і шити на замовлення саме свої моделі. Тобто, я розробляю зразок, відшиваю його, фотографую, викладаю в інстаграм, а дівчата, якім сподобалося, пишуть в дірект, в казують свої параметри фігури і по ним я відшиваю замовлення. Як гадаєте, у нас в Франківську таке зайде? Бо знаю багато дизайнерів з міст-мільонерів, де ця тема працює на 100%.

#18751 Зізнаюсь 08 липня 2018 о 15:01

Шо мене тошнить, харить в українській натурі,переважно сільській,але й у містах на гнилих районах то здибати можна. То пити,запрошення пити від незнайомих людей які хочуть налагодити контакт або просто немають з ким випити. Це прирівнюється то таїнства посвяти-ви разом пили значить пройшли всі вогонь і воду, можете довірять один одному чи ще щось тіпа того. Це коли ти можеш і неможеш відмовити,бо інакше це сприймається як особиста образа ніби підійшов і харканув в лице. А в нас по селах такого бидла чуть не 100 процентів. Власне історія - приїхав на тиждень до родичів в село,пішов собі на річку,вертаюсь через гендель попри дорогу захожу по морозиво,сидять мужики років по 30-35 бухають кажуть хто такий,відки сідай з нами. Поздоровався,сказав родич того і того дякую но сьогодні не хочу. Та та то не пацан,не уважаєш,не вимахуйся. Скажу шо почуваюсь досить впевнено,бо не перший рік займаюсь боксом,але махати особо кулаками поза треніровками не люблю. Шо тут можна зробити крім того як іронічно посміхнутись розвернутись і піти. Один з тих зомбі в трьох полосках встає і йде за мною,шарпає ззаді за футболку,не пускає. Я раз впік на півсили,упало,добре шо в траву. Ті за столом нашо ти так,він тобі нічого не хотів злого. Тепер я вже пішов собі спокійно.Поки дойшов до хати там двоюрідний брат мене пробував напрягати,бо йому вже сказали, шо я тіпа не умію з людьми говорити і геть ніфіга не шарю в житті,плюс ще баба і тьотка пизділи шо я їх позорю. І нах мені такі родичі? Свалив з тих гостей нафіг в той же день. Але суть то така цього посту шо от такі їбануті переконання живутьв голові цього народу,і як можна нормально жити серед такої наволочі? В до речі,десь раз в 2 тижні я тож може випити шоб на душі краще стало,але не пальонки і дешевого пивняка з порошку,і не для понтів хто більше може як в кого більший хуй, бо це олімпійський чемпіонат в сільських клубах. Шо ви думаєте про такий народний менталітет?

#18750 Шукаю 08 липня 2018 о 14:42

В чeтвeр ввeчeрі було загублeно чорну кнопочну нокію в районі Чорновола, можливо в парку біля лавочок. Якщо хтось знаходив,прохання подзвонити на номeр 0950358524 і повeрнути за винагороду.

#18744 Зізнаюсь 07 липня 2018 о 23:40

Йду двіжувати, дівчина зі мною знайдеться на цьому сайті? Плачу за тебе!

#18739 Зізнаюсь 07 липня 2018 о 19:48

В матчі Росія - Хорватія буду вболівати за Росію.

#18737 Зізнаюсь 07 липня 2018 о 19:17

Свято Купала прикольне. Та в травматології зустрів чела, який пробував з даху авто перестрибнути ватру, впав зломив руку і ще й обпікся

#18733 Зізнаюсь 07 липня 2018 о 15:22

Знаєте, в мене в житті немає реальних проблем. Не сильно напряжна робота, зп 7 тисяч, сімя, хлопець. Я ціную все це що маю але не відчуваю себе задоволеною. Робота проїлась, я не відчуваю розвитку, наче деградую. Зарплати не вистачає, хочеться і на авто назбирати, і на відпочинок їздити закордон, і переїхати жити окремо. Та кращих варіантів роботи я не знаходжу. В почуттях хлопця я невпевнена, через що часто переживаю. Я розумію що ми самі ковалі свого щастя і хочу навчитись жити у своє задоволення, хочу бути щасливою, любити себе настільки щоб не боятись втрати стосунки, бути такою впевненою в собі щоб не боятись не знайти кращу роботу. Тільки як? Як змінити своє відношення до себе та життя?

#18732 Зізнаюсь 07 липня 2018 о 14:57

Мені з малих років подобався голубий колір. Та зараз я цього соромлюсь, бо зашквар, чоловіку таке не може подобатись

#18731 Зізнаюсь 07 липня 2018 о 14:52

Може це невпевненість в собі, може цей страх через попередні невдалі стосунки, а може мені не вистачає уваги з його сторони... Я дуже ревную свого хлопця, навіть такі речі як лайки іншим дівчатам перевертають все в мене в середині. Йому звісно виду стараюсь не подавати, не хочу щоб він думав що я якась помішана істеричка, та й розумію що ревність це дурість. В мене постійно присутній страх що я набридну йому і він мене лишить. Я розумію що це ненормально і не хочу з цим жити. Та тільки як навчитись адекватно сприймати стосунки, а не отак маніакально зациклюватись?

#18730 Інше 07 липня 2018 о 12:35

Розказуйте хто ким працює і чи задоволені своєю роботою? Якщо ні, то щоб хотіли у ній змінити або ким би хотіли бути?

#18727 Інше 07 липня 2018 о 8:59

Померла моя бабуся і я навіть не сумую, навпаки я навіть радий за неї, нарешті вона перестала мучитися. Хоча ні, щось є, тільки пояснити цього не можу. Та й зрештою не розумію ставлення християн до смерті, спершу вони розказують байки про рай і життя після смерті без бід та нещасть, а потім плачуть коли хтось вмирає. В індусів це свято, а чому в нас це горе ? Людина відправилася у кращий світ ! А якщо не відправилася і життя після смерті немає то просто перестала мучитися, тепер її нічого не турбує, для неї нічого не існує, її не існує і навіть страшної темряви немає... Нічого.
Чи може я якийсь ненормальний і взагалі погана людина ?

#18725 Зізнаюсь 07 липня 2018 о 0:52

Розповім історію, яка мучить мене вже четвертий рік. Так от, перейшовши до нового класу подобався мені один хлопець. Ну не те щоб дуже, але симпатія якасьбула. І можливо всієї ахінеї могло і не бути б якби не розповіла я про свою начебто "закоханість" у нього своїй колишній однокласниці, яка знала цього хлопця. Одним словом я підбрехала і трохи боялася, що він про це дізнається. Ну, і в решті - решти настав той момент, коли все випливло. Проте це випливло аж через 3 роки, коли я й забула про цю ситуацію. Згодом я дізналася, які "хороші" слова він про мене говорив, і як будь - яка дівчина шукала докази, адже спочатку не повірила. Та коли всі пазли зійшлися зрозуміла, що таки закохалася. Однак прокинулася моя гордість(як завжди "вчасно") і в 11 класі я взагалі перестала з ним спілкуватися. І спочатку не жалкувала, та в кінці року, перед випускним все змінилося. І що ви думаєте, зараз сижу я із хандрою і думками як можна було бути такою конченою як я. Так що сила моєї історії така: думайте, що говорите і кому говорите

#18723 Зізнаюсь 07 липня 2018 о 0:24

Привіт усім!
Ось і настали такі красиві, теплі, романтичні літні вечори, свята, та я знову ж вдома, сумно аж за край, і ось думаю,а так би хотілось, зараз піти б кудись на фест, біля ватри з коханою людиною, приємно і весело провести час, по-справжньому знову ж відчути як ти любиш, турбуєшся і кохаєш, та вже тривалий останній час моє серце одиноке і на жаль пустує((
Друзі, кожен про своє, де-хто вже одружений, де-хто продовжує гульбу одиночності в своє задоволення...
Та я, просто є самим собою, в душі так хочеться знайти ту саму хорошу, вірну, добру, чесну, щиру і взаїмну дівчину, яку хочеться як раніше по-спражньому покохати, турбуватись про неї і любити, бути разом, і просто жити у любові і злагоді.
Отож, сильно не надіюсь, але якщо ще є така дівчина, яка реально і щиро ще вірить і шукає спражні людські почуття і щирі відносини, став плюсик в коментах під постом, познайомимось, поспілкуємось безумовно.
Вік до 25 років
Сам з ІФ області, та живу в ІФ, тут же й працюю, не урод, трішки худорлявої зовнішності і зростом 178см)
Про решту деталі, вже у приваті)

#18715 Інше 06 липня 2018 о 16:54

Ну їду я крч такий у автобусі , там водій не хотів везти до кінця зупинки ... Бабульки , діти , всі крч починають грати на водія , йому було пофіг і він нас висадив не доїхавши до своєї зупинки

Бажаєш виговоритися чи поділитися своїм секретом?