Читайте мою останню волю :)
Я зазвичай не обзиваю людей, ну але, видно, настав час звільнити всі негативні емоції - місце якраз відповідне.
Ну й клоаку ви тут розвели! Зібралася купка конкретно здегенерованих гомо сапіенсів (ще й гомо совєтікуси звідкись затесалися) із дебілізованим мисленням і деконструйованою емпатією (може, загубили дорогою до пивної ятки, може, просрали у своїх важких думах, де й так повно лайна, не знаю).
От живе собі людинка, стається в неї якась лажа. Як собі дати раду з тою лажею, вона не знає, друзям не розкажеш - рознесуть лажу по всьому світі, родичам теж ні - ті чекають лише на нелажу.
Знаходить людинка цю сторінку і пробує поділитися, звільнитися, можливо, забутися (це анонімно, ніхто не осудить, та й одразу, як тільки сюди заходиш, бачиш питання "є щось розповісти чи запитатись?" Знаєте, є.
Але ще тут є, якби це сказати, набридливі мухи, які самі по вуха в лажах, і шукають, де б в силу своєї лажі насрати на лажу інших - такі собі недобоги гумору (Іроніі? Сатири? Сарказму? Все вкупі?), котрі вдають із себе куленепробивних ржунів (Таке слово існує? Ні? Буде неологізм). Але знаєте що, ваші лажі якраз найбільші і їх тут найліпше видно. А не треба було смердіти тут своїми недолугими коментариками, жалюгідно ховаючись за екранами смартфонів і компів. Так що розберіться зі своїми лажами, ні, спочатку зрозумійте, що вони у вас є, а то постійно підсераючи іншому, ви звикаєте до смороду, та так у ньому і живете.
А надворі ж чудова зима, і морозним повітрям дихається просто прекрасно.

Вечером намазала анус зірочкою для експерименту. Всю ніч відчувала приємне тепло, а коли пукала то було відчуття приємного ментолового холоду. Всім, хто шукає нові враження, раджу спробувати.

Як кажуть сучасні дівчата в селі - хлоп що робит на пана з Польщи, трахов таких ляль що тобі й не виділосі . А би сам заробив і то всьо на дівку спустив, машину мов, городів не мов, телефони дарувов, і менше 2 рази в рік в дома не був...

Мені 25 років. Я не хочу дожити до 30 років, бо в 30 ти вже неліквід. Я це часто кажу своїй подрузі, на що вона мені каже:ти що дурна? скільки Бог дасть, стільки проживеш. Я би хотіла дожити хоча б до 50, бо хочу онуків побачити.
Може вона права? Як ви вважаєте? Для жінки дійсно 30 це забагато? Чи все таки краще дожити хоча б до 50?

Як ви ставитеся до статевих перевертнів, тобто до тих, хто створює в інтернеті фейків іншої статі? Особливо популярним є, коли хлопець створює акаунт дівчини. Чому так відбувається, які мотиви у тих хто таке робить?

Чи ви знали, що голубизна хлопця провляється не лише в тому, що йому подобається попка кращого друга, ай в тому, що вони не розмовляють з дівчатами. Такий хлоп тупо не хоче знайомитися, а друзям каже, що всі дівчата - або тп, або страшні як атомна війна, тому краще буде сам.

Коли сильний мороз, то в мене пальці рук заходять в зашпори. Навіть коли в теплих рукавицях. Потім коли прихожу додому, то десь годину відігріваю руки.

Невіруючим ублюдкам привіт! Щоб вас усіх спалили у ваших же ліжках і шарагах, за ту всю хуйню яку ви тут пишете. Особливо коли ви згадуєте Бога тупо нізащо. Покайтесь невірні і тоді він прийде по ваші душі і пустить вас в рай.
Замість того щоб писати про невиних людей, які бережуть себе для тої самої і які все одно грішать бо подрочивши трачуть сперму на підлогу, підіть люди в церкву поставте за них свічку
І за себе, бо ви все одно згорите в полум'ї небесному
Амінь

У нас в селі немає газу. Коли настає зима, то ми палимо печі дровами. А коли наше село засипає снігом, то стаємо відрізаними від цивілізації: автобуси не їздять, полиці магазину порожні бо нічого не завозять. Сидіти дома нудно, тому ми з дідом одягаємось тепліше і йдемо в ліс по дрова, щоб вечором було чим розпалити пічку. Як не буде чим розпалити пічку, то замерзнемо від холоду. Але вам місцевим нас не зрозуміти, вам коли холодно дома то покрутили краник з газом і ваші батареї стають теплими. А якби вам перекрили газ, то ви б теж грілись грілками з теплов водою та вкривались б трьома ковдрами.

От дивовижна наука генеалогія: ходиш по своєму подвір'ї, а потім, опа,
відкриваєш метричну книгу - і дізнаєшся, що до тебе тут ряст топтали двісті літ тому дуже, ну дуже далекі родичі. Скільки ж енергії тут накопичилося за роки, скільки виплакано і натішено. І все воно десь та й витає у повітрі

Кажуть що львівське пиво більш п'янкіше, ніж франківське. Саме тому парубки з Франківська переїжають до Львова, щоби споїти місцевих дівчат та розвести їх на секс.

Конче захотілося до села.
До такого, знаєте, традиційного, консервативного, можна сказати, ортодоксального – ну абсолютно типового галицького села, де переплелися сучасність і минувшина. З айфонами, смартфонами, інстаграмами, типу гламурними дівками, вічноп'яними зацямканими недокавалєрами і бабами в бурках чи калошах, з хустками та запасками, що женуть на пашу корів, які кладуть свої лайняґи прямо біля хвіртки, стайнями, де от саме в цю пору народжуються телятка, теплі і вологі носи котрих так і хочеться погладити, морозяними ночами, коли від холоду постійно виють пси (нащо їх, узагалі, тримати на прив'язі?) і неділями, коли прокидаєшся від бамкання церковного дзвону.
В такому селі майже всі давно мають санвузли, комп'ютери, вайфаї і по дві машини на обійсті (ну, добре, тут трохи загнула, одну машину на обійсті). Там уже ніхто не громадить сіно до копиці граблями, не садить і не викопує бульбу вручну, не пасе корів з досвіта до заходу сонця з перервами на обід – все це вже давно механізовано.
Але приїдь туди і ти побачиш, що докорінно так нічого і не змінилося: бухтять кури, трублять корови, ріжуть свиней, вудять шинки і ковбаси двічі на рік, складають гній для удобрення землі, шурують до церкви попліткувати, позазирати, хто в чому прийшов і хто скільки кинув на тацу, змагаються між собою баби за найліпше прикрашену могилу родичів на цвинтарі і курять самокрутки зі смердючого тютюну діди, граючи карти на гроші.
І хай я трохи узагальнюю, хай зоовсім трохи перебільшую (гіпербола, хто в курсі), але саме до цього міксу традиційності і сучасності тягне, немов там медом намазано, чи щось таке схоже.
Тому треба збирати манатки, напекти якихось новомодних гостинців для родичів і шурувати на село, де традиційно вже всі зачекалися.

Сьогодні о 12.00 біля Пакко відбулась бійка між дівчатами. Зі слів очевидців причиною бійки стало звичайнісіньке пиве, яке одна з учасниць бійки вилила на голову іншій дівчині. Потім вони зчепилися у нерівній схватці, де дівчина в червоному пальто повалила на землю свою кривдницю і почала її тягати за довге волосся. А далі у бійку хотів втрутись чоловік в шапці з бумбоном та чорній куртці, але йому на заваді став кремезний чоловік, ззовні схожим на вчителя фізкультури.

Ви тут всі якісь вар'яти. І жінконенависники. І взагалі ненависники.

А ви в дитинстві бігали босоніж по густому килимі зовсім молодої пшениці або робили пшеничного ангела, лежачи на землі і махаючи ногами й руками?
Ні? Ну тоді ви не знаєте, що таке справжній праведний гнів достобіса злих баби чи діда :)

Можна було б гуляти всю ніч, але ж зірок не видно. Під ноги дивитися не хочеться.

Недавно переглянула фільм "Список Шиндлера", і мені стало стидно: всі мої проблеми, бзіки, фйоли і заскоки - це така фігня порівняно із тим, що люди витерпіли в період Другої світової війни. Але, блін, чого ж так болить?!

Сьогодні Святвечір, а настрій ностальгійний. Мабуть, тому мені згадується такий самий вечір більш ніж 10 років тому. Прабабця тоді вперто й неочікувано відмовилася вечеряти зі всіма. Вперше її не було за столом, уперше татові самому довелося їсту ту абсолютно несмачну пісну юшку з грибів («Губи» її називають) – якась темна каламуть, думала я завжди в дитинстві. Досі так думаю, якщо чесно :)
Я кілька разів бігала до старої хати, де вона мешкала зі своєю донькою, моєю бабцею, і розмовляла з нею. Мені було дуже шкода її, я бачила, що вона хотіла би бути з нами, але я ніяк не могла догнати, в чому справа. Все так само, як завжди – як торік, як позаторік. Чому вона не святкує? Я просила її прийти, казала, що допоможу піднятися на другий поверх нашого будинку, але все було марно.
Тому ми просто розмовляли. Я стояла у дверях її кімнати, вінькир вона називається (у всіх так на Галичині?) і дивилася на неї, а вона дивилися кудись в нікуди – відвернула голову до вікна, заслоненого шторами, і говорила, згадувала Різдво своєї юності, а потім мовчала. Я бачила в бабусиних очах образу, відчувала її у словах. Але на кого і за що вона ображалася, я не розуміла. Дотепер не розумію. На час, що так скоро пролетів? На себе, що вже стара й немічна? На мене, що я юна й весела і що все в мене ще попереду? На нас усіх, які святкують і не розуміють її болю?
А потім бабуся сказала мені йти, мовляв, нема чого тут стирчати, дай старій потужити. Вона глянула на мене, і я побачила сльози на її обличчі, на старому зморшкуватиму обличчі жінки, життя якої залишилося позаду, і ще щось таке, що вона не змогла взяти із собою у старість. Можливо, якби взяла, то старість її була б щасливішою…

900 гривнів? Та мені хватає 150 на тиждень щоб сіги купляти, а за все решту платить хлопець. Я лише собі сама ще шмотки купляю, коли мама євро передає. Вчіться жити скромно, як я.

Не так давно я писав про себе. Писав що мені все важче і важче тримати в собі всю ту лють і ненависть на людей. Паршиві створіння. Я вирішив спробувати сьогодні це відчуття, коли вбиваєш власними руками. Це була бродяча собака, яку легко підманити шматочком ковбаси. Удар ножем під нижню щелепу вбив її буквально за 10 секунд. Спочатку мені стало шкода її, бо це живе створіння яке відчуває біль і навіть емоції, але майже зразу прийшло усвідомлення того що це кінець. Смерть не зворотня.