Знаєте, помітила цікаву річ, як дівчата переживають за свою зовнішність. Можу на це сказати тільки одне: взагалі похуй на ту зовнішність, вона не має нічого спільного зі щастям. Є знайомі дівчата справді красиві і їм при цьому не щастить в стосунках, попадаються одні мудаки, так в них багато уваги від чоловічої статі, але що з того, якщо це одні придурки? А є дівчата, які не те, що середньої зовнішності, а навіть страшнуваті, які ніколи не були в цетрі уваги і ніколи не мали багато шанувальників, але при цьому зустріли одну людину і щасливо живуть заміжні. Тому не надавайте зовнішності надто багатр значення, безумовно, що це прикольно, коли тебе засипають компаліментами, але що з того, якщо це роблять не ті, що треба?

Яких дівчат можна вважати красивими? Що для вас є поняттям краси для дівчини? І якими рисами в красі є наділена дівчина? Ну і навпаки: які це не красиві?

Напишість про речі, на які ви точно ніколи не шкодуєте грошей. Що купуєте для себе на те, на яке точно не економите?

Хто з вас прогулював школу в дитинстві? Якось палились? Що вам було, коли батьки дізналися?

Скільки вареників ви зазвичай з'їдаєте?
Мені колись бабця розказала, що її стрийко помер після того, як з'їв 21 штуку.
Звісно, вареники не мають до його смерті жодного стосунку. Але щоразу, як рахунок доходить до 15-ти і більше, щось всередині добре муляє ))

Я сама жінка і плекаю до жінок щиру любов (всім, хто вже встиг розкатати губу – гов, лесбійської порнушки не буде, сорі).
Так-от, я щиро люблю і поважаю жінок, бо пройти весь цей трешний квест з виживання не надщербленою – річ справді дивовжна і непроста (хлопці, знаю, вам теж нелегко, але кожному болить своє).
Проте є такі особи жіночої статі, яких так і хочеться добряче пожигнати якими-небудь сцяними тряпками, щоб нарешті всілися і сильно не викабелювалися.
Є у мене одна знайома ще з дитинства, якій дуже муляє, що хтось із села «вибрався» до міста. І звичайно, цей хтось цього зовсім не вартий, бо місто, цей рай на землі, ця оаза серед пустелі, мало дістатися їй, а не якійсь там умовній Наталі (насправді зовсім реальній), яку в школі сильно цькували. Й от коли я приїджаю до свого села, та знайома роздає мені добрячих підсрачників за всіх, хто втік до міста і лишив її позаду в цьому «болоті», намагаючись попустити, як тільки може.
Тако ледве встигнеш стягнути шапку, як вона:
«О, мені теж треба пофарбуватися, щоб замаскувати сиве волосся» (емм, що?),
«Нам з тобою з нашими кількома волосинками треба ще думати, яку зачіску вибирати?» (емм, що двічі?)
«Ти так змінилася, троха дівкою стала» (а я до того хлопаком була?)
«Ну та, ти ж у нас успішна, тому умовна Оленка, яка працює моделлю по закордонах, спілкується тільки з тобою» (ну та, ну та, а з тобою вона не спілкується, ясно, не через те, що ти токсична хандра)
Починається часто і гоніння на освіту, бо освіти моя знайома не має:
«Нікому та освіта не треба. Мені вона не потрібна, бо я не зубрилка (так, це випад у мій бік, зубрилка – це типу я). Освіту взагалі ліпше отримувати, коли вже маєш чоловіка. Бо будеш мати файного (читай «багатого») мужа, будеш мати і освіту, і толк з неї. Він тобі все дасть.»
«Хоч би щось скинула в соцмережі, а то ховаєшся, боїшся, що ми тут в селі все тобі наврочимо?»
І все одне й те саме, все на один лад в різних варіаціях по колу.
Залишається тільки й думати собі: «Ти, умовна Оксаню, бідна, бо дурна» (тут не тільки про гроші, навіть зовсім не про гроші).
Ну і уявляти, як жигнаєш її якими-небудь сцяними тряпками.
А так, посестри мої, дівчатка і дорослі жінки, цьомки й обіймашки вам :)

Чи подобається ваша зовнішність? Вважаєте себе красивим/красивою? Що в собі подобається?

В скільки років ви почали статтеве життя? Чи не жалієте про це?

Які вітаміни зараз приймаєте? Порадьте якісь хороші для росту волосся🌺🌺🌺

А вам чоловікам дійсно начхати на манек'юр у дівчини чи все ж таки подобається, коли він присутній? Якщо важливо, то який манік вам довподоби?

Дівчина, 23 роки. Дуже переживаю через малі груди, вірніше не те, що малі, а їх майже взагалі нема 0й розмір у мене. Був тільки один хлопець і то пішов до грудастої, хоч у мене доволі симпатичне обличчя. Хлопці, для вас дійсно настільки важливі груди?

Я залипаю на старих знимках. Можу годинами вдивлятися в лиця рідних, але незнайомих людей, яких я не застала. Намагаюся відчути їх, розпізнати їхні емоції в момент фотографування, зрозуміти їхню вдачу, уявити їхнє життя загалом і що вони робили за секунду до знимкування зокрема. Домальовую, дофантазовую, дописую те, чого, може,
й не було.
Я оживлююю їх, додаю їм рухів, вкладаю слова в їхні вуста, добавляю їм настрою. До найдрібніших деталей вивчаю риси їхнього обличчя і стараюся побачити, що із зовнішнього вигляду я взяла від них, вгадую, які риси характеру передалися мені від них.
Я пізнаю себе, дивлячись на старі знимки.

Це правда, що для того, щоб шкіра не втрачала водний баланс обов'язково потрібно користуватися тоніком? Мій догляд завжди заключався з вмивання та нанесення крему. А ви користуєтеся тоніками?

У скільки років ви втратили цноту? Мені 17 і я ще незаймала переживаю за це

У моєї мами нині день народження. Я не можу привітати її наживо, бо далеко. І сестра теж "далеко" (засранці всього 45 км додому, але де вона з города вибереться до села).
Моя мама не любить свят, якась така в неї натура... несвяткова, чи що. Але під тиском суспільної думки мусила їх завжди організовувати. Вся хата тоді завмирала - не дай бог попасти під її руку:) і допомоги мама теж не приймала, у мене вже інколи пальці чухалися спекти там щось, але нє, до кухні нам було зась, на кухні в нас господиня одна.

Проте вона полюбляє свята в її зовиці, Ганки. Ганка пече страх жахливі сирники. І тут моя мама може відігратися, бо сирники і її слабке місце: то засухі, то замокрі, то пригорілі, то закислі - коротше, їх завжди з'їдають наостанку. Але так, як капарить сирники Ганка, не капарить ніхто (плюс у неї неїстівні рулети з курячого філе та олів'є із самої картоплі і цибулі).

А все б нічого, якби колись на одному святі Ганчин чоловік не почав кпити з маминого капелюха і не сказав, що у його жінки набагато ліпший. Він ще так демонстративно помахав капелюхом моєї мами під час застілля. Ганка собі з того задоволена хіхікала, виблискуючи золотими коронками і підморгуючи своїми дрібними ганебними вусиками (так, у неї є вусики, ні, вона їх не епілює).
А дістав через то всьо мій тато - він якраз мовчки їв Ганчиного сирника. Мама цього йому ніяк не може забути, бо її сирника він завжди уникає.

Коротше, мамо, з днем народження і хай всі пляцки завжди вдаються, особливі ті, де є мак, горіхи і вишні :)

Дисклеймер: я не жаліюся і не розпускаю нюні – просто розказую, як є і ставлю вам питання.
Колись мене часто зачіпали всякі бидлодіти своїх бидлобатьків, які незлюбили мого тата через його роботу. Треба уточнити: більш вдіповідальної, чесної і принципової людини на своєму місці я не бачила. Ви скажете: ти так говориш, бо це твій батько. А я вам скажу: так, я так говорю, бо це мій батько, якого мені дуже бракувало, бо він постійно пропадав на роботі, цілком і повністю віддаючи їй свій час і силу. Але хай.
Я така людина, яку часто називають лохом жіночого роду, тому що зовсім не помічаю чужих недоліків, навіть якщо ці недоліки сильно переходять мені дорогу. От чесно, інколи мене від цього саму верне, але вже мусить бути так, як є. Проте існують люди, з якими я не можу і навіть не хочу спілкуватися тепер, бо колись вони або словом, або дією сильно вразили мою і без того слабку на відпірність до зовнішніх подразників психіку. Я як поставила на цих людей бан, так у бані вони в мене гуляють і досі, навіть якщо нинька набиваються у друзі і рясніють фальшивими усмішками, коли ми бачимося. Ну бо вони були жорстокими свинуватими дітьми і такими самими свинуватими людьми для мене залишилися.
Я можу цих людей порахувати на пальцях, їх зовсім мало, і варто сказати, що злоби в мене до них нема, але коли я випадково натрапляю на них – всьо, обкопуюся валом неприступності і холодності; стій, де стоїш; червоне світло; прохід заборонено.
Питання: у вас таке буває?

Змалку я дуже боялася двох речей: війни і смерті. Першої - бо Друга світова війна і післявоєнний період сильно вдарили по моїй сім'ї і спровокували родинну травму не на одне покоління. Другої… ну а хто не боїться смерті. Ні-ні, не власної. Я мала панічний страх перед смертю рідних. Засинаючи, думала, тільки би зранку всі прокинулися.
Дідо дуже хворів – його паралізувало після двох інсультів. Другий з них стався в лікарні на очах у моєї сестри, вона навіть чула, як лікарі визначили час смерті. Він тоді дивом вижив. Сестра розповіла мені про побачене, і в силу мого дуже живого образного мислення я наче сама це пережила. Походу, воно по ній вдарило менше, ніж по мені, бо її психіка заблокувала ту подію і викинула з пам’яті, щоб захистити себе. Я ж кілька років перед сном приходила до його кімнати і нишком слухала, чи він дихає, а почувши такі важливі мені подихи, заспокоювалася і лягала до ліжка.
Коли хворіла моя бабуся, у неї всю ніч горіла настільна лампа. Я прокидалася зі сну, підходила до вікна і намагалася вгледіти той млявий вогник. Він мав горіти завжди, бо якщо ні – значить, щось сталося.
І от коли мої страхи справджувалися, я усвідомлювала, що боялася не самої смерті, а її можливості, такої нестерпної, такої реальної і незнайомої. Ця можливість роками висіла наді мною, як меч. А справжня, не уявна смерть, хоч яка гірка і болісна, втрачала цей шлейф незрозумілості і чужорідності. Я сприймала її як данність, спокійно і впевнено, бо прийшов час. Єдине, перед чим у мене лишався страх, - це забути голос і лице бабусі й діда, бо тоді вони б справді зникли назавжди.

Дівчата, а ви могли б жити з хлопцем, у якого шизофренія? Або ви, хлопці, з дівчатами у яких шиза?

Що ви найбільше любите готувати? Діліться рецептами і улюбленими стравами

Обожнюю ранки, це найкращий період доби. Особливо на вихідні, особливо, коли сонячно так, що аж засліплює, коли дивишся у вікно. Я тоді вмикаю улюблену музику і займаюся домашніми справами - сил достатньо, щоб годинами товктися по хаті, підспівуючи і підтанцьовуючи (сусіди в мене хороші, самі від того кайфують).
Коли протягом дня ви "дістаєте крила" (будь ласка, без смішків, це всього-на-всього метафора)