Мене сьогодні не впізнала одна знайома жінка. Як завжди, я висохла, стала вища і вбрана не так (у пістрявих лосинах, кедах, кілька разів більшій худі і червоній шапці мене тут ще не бачили).
Кажу їй, що давно не виділися, тому й не впізнала. Вона підтакує і додає: "Так, бачилися ще вісім років тому".

І я заклякла...

І подумала, справді, саме вісім років тому... На похороні її доньки.

А що подумала вона в той момент, бо я вже не могла навіть говорити, і в моїй голові й тільки товклися думки про померлу дівчину, якій нині могло би бути 32.

А так, все, як завжди: в кінці саду зацвів вершечок старої, як світ грушки, яку завжди об'їдають шпаки та сусіди, а під хатою випахують нарциси і ще якась кольорова дрібнота.

Цікаво. А скільки грошей вам потрібно в місяць на проживання. Зокрема, скільки витрачаєте на їжу?

Дівчата з довгими нігтями, як ви вмудряєтеся їх відростити? Ось, я не можу ніяк відростити довжину, бо постійно то прибираю квартиру, то щось готую і нігті постійно ламаються.

В ТЗ ходить байка, що графічні дизайнери багато заробляють. Я проходив співбесіду в одній франківській компанії. Мені запропонували 5000 грн на випробний термін і 6000 грн через місяць. Блін, це хіба багато? Хіба для прибиральників чи грузчиків з зп 3000

У Польщі один українець відкусив вухо іншому.

Інцидент трапився в селі Леліце Серпецького повіту, Мазовецьке воєводство. Двоє українців, які працюють в одній фірмі та проживають в одному помешканні, разом вживали алкоголь. Через деякий час між ними виникла сварка, під час якої 36-річний чоловік відкусив 33-річному земляку шматок правого вуха.

Після цього обоє раптово утихомирилися й продовжили пиятику. Однак у постраждалого місце укусу почало кровоточити, через що довелося терміново викликати "швидку". Медики забрали українця до лікарні.

Хтось дивився "Голос країни"? Як вам перемога Лазановського, вболівали? 🤗🤗🤗

Цікаво, через вас є дівчата, які ніколи не сиділи на дієті, щоб скинути зайву вагу?

Я вже писала, що захоплююся старими знимками. Щоразу, коли приїжджаю додому, риюся у ветхих як світ альбомах й обов'язково тягну якісь окремі фото, які мені прямо на душу лягли, собі в кишеню) бабця потім питає, де поділася та чи інша фотка, але пізно, вона оселяється в мене і гріє мені серце щоразу, як я її переглядаю.
От як ми сприймаємо своїх старих бабів і дідів? Як старих бабів і дідів, що буркочуть невдоволено, вічно мають якісь клопоти і, вазагалі, повністю застрягли у своїх бабівських і дідіських старечих справах. Але не так то воно тутоньки ))
Баби наші і діди теж були колись молодими: вони і закохувалися, і страждали, і розчаровувалися - коротше мали не менші пригоди ніж, ми.
Недавно прихопила собі знимку з бабциного альбома. На ньому зображений дуже симпатичний хлопець, з яким вона зустрічалася ще із 8 класу. Любов булааа, і пристарсті вирувааали. Однак поки бабця вчилася в інтернаті, хлопець її зрадив, і вона кинула його. Він дуже страждав за нею, це насправді стало трагедією його життя. І навіть свою першу онуку він назвав на честь моєї бабці.
А вона була тверда, як скеля у своєму рішенні – стосункам кінець і все. Повернула йому всі його листи і фото. Крім одного, того, що тепер у мене. На його заднику є напис: «Єдине фото, що лишилося. Всі інші повернула адресату».
Ах, яка драма! У цьому холодному і відстороненому написі насправді відчувається біль і хлюпочуть нестримні людські емоції. Вона зла на нього, вона називає його байдуже адресатом, вона повернула йому все, що він дав їй на згадку про себе, але лишила одну-єдину знимочку, зворушена і ще закохана, я впевнена.
Бабця й досі говорить про того хлопця і про його погляд, коли він вів свою наречену до шлюбу повз нашу хату і побачив у воротях її, вже вагітну дружину іншого. Хлопець спився. У нього була чудова сім’я, але він ще довго приходив п’яний під бабцині вікна. Він її так і не забув. Вона теж. Коли я прошу розказати мені ще щось із цієї історії, бабця фиркається, махає руками, нашо тобі воно, каже мені, засоромлена і зніяковіла, ховаючи усмішку, але ямочки на її зморщених щоках все бачать, як і я :)

Моя дівчина доводила мені, що жінки можуть все, що і чоловіки, я їй запропонував залити бетонні східці поки я готуватиму їсти, але вона відмовилась.

Що таке трагедія людини? Це коли людину позбавляють власної гідності і самоповаги, роблять її безвільною, змушують зректися особистих принципів; коли ламають її зсередини, перевертають сутність, світогляд, внутрішній світ і докорінно змінюють зовнішній - так, що людина більше не може бути собою.

Вона снуватиме по світу, зламана і перевернута, бо мусить, бо за інстинктом самозбереження зазвичай не зможе убити себе фізично, хоча морально її вже давно нема.

Так сталося з одним чоловіком. Він був умілим господарем, він досягнув перфекціонізму у веденні господарства. Він був ідеалістом у складанні сіна до копиць. І не тільки в цьому. Його сім'я мала достаток з власної праці. Він жив у самоповазі і відчутті, що робить усе правильно, що він на своєму місці. Він був гордий. Він був вільний. І так він мав би прожити відведені йому літа, як його батько, як батько його батька. А потім чоловік передав би таке життя і власним дітям - гордим і вільним, як він сам.

Проте його спіткала трагедія людини. Разом із волею і гідністю в нього забрали господарство - світ, де такі, як він селяни тримали свою сутність, на чому базувалася їхня ідентичність. А отже в чоловіка забрали його ідентичність. Все, що колись було його власністю, стало чужим: його коні і корови відчужилися від нього, його земля більше йому не належала, він не мав права складати ідеальні копиці на своєму сінокосі. Бо в нього більше не було сінокоса.

Чоловік працював в колективному господарстві, а там не було місця для його Я. Він розчинився в масі таких самих неЯ. Обкрадений та безсутнісний, чоловік приходив додому й пив, шморгаючи носом і кажучи, що він не може дивитися, як бездарно згортають сіно докупи, як неідеально вирощується худоба, як не перфектно сіється пшениця і як страшенно гидко капариться в конюшні.

Що тепер він передасть своїм дітям, якщо в його хаті, в хаті сільського господаря, не було що їсти, якщо в коморі хлібороба більше не було хліба?

Який оксюморон.

Тому чоловік став злодієм, став перевертнем, бо відтепер він жив у світі перевернутому. Його спіймали на крадіжці. Красти заборонено - так йому сказали в комуні, так йому навіть власний батько колись казав. Його, людину, котру колись годувала земля, засудили за те, що він знову спробував їсти з неї.

Чоловік учинив злочин. Він украв хліб.

Хліб не можна красти, хліб треба чесно вирощувати. Як чоловік міг таке забути?

Хлопці, вам потрібна дівчина як людина для життя, чи як побутова техніка з функцією банкомата (щоб за вами прибирала, вам готувала, щей на роботу ходила і гроші додому приносила).

Допустимо є тільки два типи дівчат: 1. Дівчина має хороший, добрий характер, не пиляє мізки, але при цьому вона хринова ґаздиня, не вміє готувати, розводить безлад ; 2. Дівчина, у якої стервозний, зверхній характер, але при цьому хороша ґаздиня, вміє смачно приготувати і оселя завжди прибрана. Кого ви обрали б? Уявіть, що золотої середини нема)

Ви чули новину про те, що за один тиждень Макдональдс відвідоло 60 000 людей? Як вважаєте, це нормально, враховуючи те, що тільки недавно Франківськ вийшов з червоної зони? Взагалі, який прикол в цьому фастфуді, якщо в нашому місті і так є різні Чікени? Для чого робити такий ажіотаж - не розумію. Таке враження, що наші люди, як тупе стадо овець.

Я часто думаю про померлих. І хочу якнайбільше дізнатися про моїх рідних, яких давно нема. Із захватом слухаю розповіді про них, не випускаючи жодної детальки, намагаючись відчути їхні переживання. У такі моменти я стаю суцільними вухами і очима, які ледь кліпають.

А потім так дивно стає, що от жила людина, цілий світ окремий в собі носила, стільки хороших і негативних емоцій відчувала - і зненацька з неї стає ніщо. Горбик на цвинтарі.

Що робиться з любов"ю, яку вони відчували?

Знов змокла під дощем.
Правда, тепло і пальцями, і злегка кирпатому носу.
Парасолі не взяла навмисно.
Вже як мокнути, то не раз під весняним дощем.

Я не вмію жити. Я не прилаштована до життя.
Коли в дитинстві і юності мої дядьки, тітки і всі, кому не лінь казали "їй буде тяжко", "вона не буде вміти жити", я собі всередині хіхікала і думала, що не буду жити по-вашому - житиму по-своєму. Максималістка, ідеаліста, відірвана від реальності.
А потім оце моє життя по-своєму дало мені хорошого підсрачника. І не одного. Або я його собі сама дала.
Треба брати відповідальність на себе.

Нормальна тривалість сну для людини - 7-9 год. А скільки годин спите ви? Дотримуєтесь гігієни сну?

Чи існує чоловіча логіка?
Сьогодні бачила, як хлопчина років 20 підкатував до вагітної жінки років 25+
Це типу, спочатку пацан охомутає жінку, одружиться з нею, а потім буде жалітися що на нього, як на лоха, повісили чужу дитину?

Сьогодні стояла на зупинці і неподалік мене, на лавці, сиділо 2-є чоловіків похилого віку. Не маю звички підслуховувати чужі розмови, але ці два дідики говорили надто голосно і їхній діалог не можна було не розчути.
Розмова цих двох була про те, як їх дістала чинна влада, мери і урядовці і все б нічого, але, коли промовили: "як це все вже дістало, було б добре, якби Путін вже нарешті прийшов до влади, оце б він порядок навів в країні" я чесно кажучи прифігіла від такої єресі. Це ж треба, як їм вже маразм на голову б'є, і це їхнє щастя, що замість мене на зупинці не стояв якийсь АТОшник, бо вже б таких пі*дюлі надавали б....Одним словом, я думаю, що таким старим маразматикам давно пора заборонити брати участь в голосуванні, бо такі, як ці два неандертальці обирають для нас, молоді, майбутнє.

Мокну під дощем.
Змерзла в пальці і в кінчик носа,
парасолі не взяла навмисно.
Щоб уперше цьогоріч змокнути під дощем.