Анон. Я була його музою протягом багатьох років. До мене в нього серйозні стосунки зовсім не складалися. На першому етапі зустрічань я зрозуміла чому. Якби сказати то зникав ,то появлявся,особливо коли розмови були на особисті теми- він уникав їх ! І зникав на декілька днів. З такою поведінкою я стискалася у перше. Мої друзі радили кинути його,мовляв у нього таких ,як ти є багато.Тобі лише голову крутить . З часом незважаючи на почуття,я остаточно вирішила припинити з ним спілкування. Того вечора він прийшов, сів навпроти і дивився таким поглядом ,що в мене серце розривалося. Я сказала,що так не можу будувати стосунки. Він мовчав ,і зненацька почав розповідати про свою сім'ю(він ніколи про неї раніше не говорив) і розповів,що виховував його батько, свою маму він не пам'ятав. Він вперше мені так відкрився, розповів про свої дитячі кошмари ,які його переслідують і досі. Сказав,що я перша людина, якій він розповідає про свої дитячі незагоєні рани; і саме тому в нього така поведінка,коли йде мова про спільне життя (він просто боїться відповідальності) цілу ніч ми розмовляли, він пообіцяв ,що заради мене поборить страх перед сімейним життям. Тоді стало соромно від того,що хотіла розійтися ,тільки через його "відсутність". У нас все поступово ,крок за кроком стало на місця. Він називав мене своєю музою, спасінням від минулого,а я з посмішкою дивилася в ті чорні оченята які , ще при першій зустрічі пустили бісиків в моє серце.
Все йшло до весілля, і він на вигляд був: спокійним,щасливим ,але як я помилялася. Те,що в нього на душі творилося знав тільки він! Одного вечора сталося те,що я так боялася він зі сльозами на очах заявив ,що кохає мене,але не хоче портити мені життя : своїми страхами,травмами перед сімейним життям. Мовляв зустріну я ,ще того хто буде мене достойний. Скільки я його не вмовляла,плакала сказала ,що все те,що його турбує разом подолаємо. Він був непохитний, і поїхав геть з міста (більше ми не бачилися) Через декілька років ми зустрілися випадково на вулиці - я заміжня ,а він досі одинак. В його погляді я побачила "відбиток ,незагоїних дитячих ран" , які переслідують його,як власна "тінь" .
Я ніколи не тримала зла за те,що тоді -так лишив мене. Я була зла на себе,що не змогла врятувати і загоїти його дитячі рани. Людина, яка не відпускає минулого ,не буде мати майбутнього. Як жаль,що травми дитинства наче клеймо в дорослому віці від,якого не втечеш ,і не вилікуєш незважаючи на "кохання" в серці.

Найгірша влада і правоохоронні органи це набагато краще ніж нічого. Бо вони все ж дотримуються законів. Уявіть що вас буде судити не суд, а наприклад самозакоханий Микола з Отинії, який вірить в рептилоїдів, відьом та лікувальну силу мочі, а також прихильник кари батогами чи відрубування рук за банальну проституцію, спекуляції чи репетиторство. Що ви виберете

Люди мріють як будуть виживати в часи зомбіапокаліпсису. Насправді 95% населення планети захворіє, помре і не стане зомбі а буде лежати повсюди і гнити. А решта 5 одичіє в процесі боротьби за їжу та інші ресурси і їм буде не до поховання трупів

Анон.
Закони ,які ніхто не пише ,але яких мовчи всі дотримуються.Тому,що так треба! А ,що люди скажуть! Тобі 18 ,і тобі соромно сказати, що ти хочеш іншої професії,щоб не образити батьків. Тобі 24 , і всі твої знайомі вже по другому колу -одружуються,і це норма. А те,що в тебе інші бажання те,що ти творча особистість те,що для тебе сенс життя це-творчість! І про сім'ю ти навіть не думаєш то для них ти "дивний", та краще бути дивними ,незрозумілими, але вільними. Тобі ближче до 30, і ти "дивак"який п'є чай на кухні , і щось бринькає на гітарі, і тобі вже по барабану те, що скажуть люди .Ти знаєш чого хочеш від життя, ти не боїшся змін,ризиків. А друзів зі школи вже немає поруч тому, що для них ти залишився "диваком" ,який має власну голову ,і не пішов за масою стереотипів.

Мабуть найбільш чутливі і інтуїтивні створіння це- жінки.Чоловіки так не страждають сказавши ні, йдуть і більше не повертаються. А ти знаєш,що у вас нездорові стосунки, але всеодно не йдеш геть.
Як бути,коли є чітке усвідомлення того,що куди б ти не їхав в голові думки зводяться до однієї людини , навіть коли ви намагаєтесь йти вперед, а минуле не відпускає . А ,та зайва емоційність , не дає сили поставити остаточну крапку. Як бути, якщо розумієш ,що коли ви разом ви руйнуєте один одного, а поодинці ви згасаєте як свічки. Чому так легко сказати йди , рухайся вперед , перегорни сторінку . А насправді ви повертаєтесь один до одного; навіть після довготривалої розлуки. Це- магнітна сила, та ні це - невротичні-нездорові стосунки в, яких ніхто ніколи не поставить крапку.
Скільки енергії йде на мовчання,а все дарма!
Якщо завтра ,через місяць, рік ви знову починаєте там де залишили.
Анонімно.

Анон.
Згадала свої 17-19 років тоді була молодою,емпатичною і наївною людиною. Пам'ятаю ,як я була зареєстрована на одному сайті знайомств, і люди писали мені . Хотіли познайомитися( а моя, ціль була тільки вислухати і порадити) треба було заповнити анкету "напиши, щось про себе " і я заповнила великими літерами "СЛУХАЮ БЕЗ БУДЬ-ЯКОГО ОСУДЖЕННЯ". В більшості не всі,але там були і "маньяки" ,які намагалися втертися в довіру. Дотепер не розумію , чому тоді в мене був "синдром слухачки " чому тратила свій вільний час на чужих людей, і на їхні проблеми. Добре, що з роками приходить байдужість і, та наївна емпатія кудись зникає. У вас теж так ?

Анон. Буває прийдеш з роботи злий,втомлений і скучно ,і включаєш на повну - музику(нехай сусіди не скучають)
І тут надходить "філософський потік думок" ,або вдячності. У мене так буває часто ,от наприклад взявши цю групу, ніби щось звичайне,але ніяк не банальне. Скільки людей, які просто не мають з ким поговорити "по душам" відкритися, а тут ціла спільнота :вислухає ,порадить, і росмішить. Це ніби,як цілий ресурс аргументів на любий смак. Дякую за чудовий настрій.

Демони харчуються людськими страхами, привіт тв зомбакам, любителям новин, і пуканистих канальчиків на ютубі на тему політики, історії, ітд і тп) Кожен раз коли у тебе виникає бажання комусь щось погане зробити, когось вбити, принизити, зрадити, наговорити брехні, знай, це не демони винні, це лише твоя вина, твій вибір, із за своєї тупості, надмірності, черствості, егоїзму, ти нічим не кращий за інших, і не гірший, яку енергію випромінюєш у світ, таку й получаєш. Диструктивна інформація, диструктивні думки, диструктивні вчинки, роблять тебе рабом системи, але ж ти в цьому не винен, винен будь хто, лише не ти сам...

Тварини і люди хворі на сказ схожі на зомбі, і стараються когось укусити. А чи не додумались ще у секретних лабораторіях схрестити вірус грипу з вірусом сказу?

Всі чули історію про те як хлопець з Закарпаття одружився з чехом в таємниці від батьків. На весілля в Чехію були запрошені тільки найближчі друзі. От я живу в Португалії з Мігелем вже пару років. Батькам про це ніколи не розказував, та і вони в Україні, гроші шлю і вони мене люблять. А так хочеться простого людського щастя, зіграти весілля як у людей. Однак і без батьків весілля справляти буде не комільфо

Сьогодні подивилась історію пошуку своєї 12 доньки і побачила фразу crazy girl masturbate. Це нормально для такого віку? Може її до психолога зводити?

Питання до місцевих мачо і альф. Можете порадити як ходити наліво у шлюбі, або при відносинах. А може якась книга є

Анон. Все починалося в нас жартома, з дискусії в одній групі. Спочатку,він мені не сподобався, виглядав пихатим. Але одне слово тягне інше , і ми почали переписуватися , і тут через деякий час-ніхто не планував цього ,але зненацька ми закохалися. Спілкувалися ми деякий час тільки "онлайн" тому,що жили на відстані. Одного сонячного ранку приїхав поїзд ,і я побігла зустрічати його. Коли він зійшов на перон ,наші погляди зустрілися,і я зрозуміла ,що він моя доля. З перших слів, відчуття було таким ,ніби ми знайомі завжди . Минуло 5 років, і ми одне ціле,кохаємо одне одного,і не пиляємо. Ще досі вдячна ,що відписала йому,ризикнула-адже він моя доля. І так я вірю в збіг обставин. Де б ви не були,що б не говорили "ваше" знайде вас;)

У вас було таке що ви хочете вчинити самогубство і не робите цього тільки через те, що жаль батьків...
Не знаю як жити далі

Я по суті оральний фетишист. Люблю коли дівчина у платті з голими плечами, блідою шкірою і яскраво червоними губами.

Щоб знайти когось цікавого в баду, треба зареєструвати фейка з красивою фоткою, який лікар, без шкідливих звичок і не старший 30 років. Тоді вас почнуть лайкати няшні дівчата, за якими можна слідкувати, дізнаватись де живуть, хтто їх батьки, які у них статки, а потім появлятись у магазинах де вони закупляють продукти і типу випадково знайомитись, як такий незграбний і невинний задрот

Вчився я у калуській школі. Це вам не пасічнянська і не угорницька школа і навіть не 13 училище. Калуш це такий депресивний район, скажем так прикарпатський Кривий Ріг , або Борислав чи інше промислове місто. І вчився зі мною такий хлопець Денис. Із за його статури ми називали його рогаликом, або пампухом. Уявіть як це інтелігенту вижити серед такої публіки в кашкетах і спортивках, які прокуреним голосочком видають тоненькі звуки. Але школа закінчилась і Денис поїхав підкоряти Франківськ. В той час коли більшість місцевих любителів бумера і бутирки пішли по своєму шляху, відсиділи, потім знову відсиділи. когось убили при ділі, хтось знарився і здурів. Денис добився багато чого, вдув одній недалекій дівчині, динамив другу, а на третій женився і зараз клепає малих. Горжусь своїм однокласником. Скоро я теж вийду з Товмачика і в мене все налагодиться

У нас люблять казати що заробітчанин це страждання, і туга за батьківщиною. Однак для мене місяці на заробітках це краще що було. Постійні подорожі , нові місця, нові люди, відсутність людей які потім тебе осудять, романтика

Кожен день я включаю зранку мікрохвильовку щоб підігріти їжу. Я роблю це сонний і деколи спочатку включаю а потім кладу їжу і закриваю двері. Виявляється у ній був зламаний механізм який не позволяв включати її відкритою. Але моя голова все-таки не зірвалася як у фільмі жахів

Aнон.
За,що любити Івано-Франківськ ? За те,що тут так :затишно, комфортно , душевно і люди тут особливі і талановиті.У кожного є улюблене місце,яке пов'язує з подіями,спогадами,людьми.
Для мене це -Тисмениця,саме тут живе найкращий хлопець: скромний , роботящий,щирий,надійний і має багато талантів.Одним з них це -дарувати посмішку, підбадьорувати у скрутну хвилину. Прочитай це, і повір вже нарешті у себе!Все буде добре, ризикни і їдь, ти ж знаєш, що зона комфорту-це твій найбільший ворог .
Добра всім.