Сьогодні чистий четвер, і багато людей йде до сповіді,
Багато людей постять і тд. Мені 18 і я ніразу не ходив до сповіді, але досить таки часто ходжу до церкви, молюсь, стараюсь до всіх відноситись добре. Хоча останній місяць в мені пробуджуються ноти атеїзму... Я перестав вірити в Бога як щось матеріальне, якому потрібно поклонятись, а почав вірити в енергію якій просто треба дякувати. Дякувати за все що маєш ( це як закон притяжіння), і почав дуже зрідка щось просити...
Хто як думає? В цьому є якась істина, і чи правильно я роблю? (Хоча кожна думка це всього лиш думка і ніхто не знає в чому правда)
Адміністратора прошу опоблікувати це)

Не можу тримати це в собі. Ось така історія в мене. Було мені 19 років і покохала я одного хлопця. Це було взаємно. Таке таємне але дуже сильне кохання. Ніколи не відчувала нічого більшого і чистішого. Але через рік нашого ось такого життя він розбився на мотоциклі. Так як ніхто про нас не знав, то і поплакатись нікому було. Я зареклась собі, що ніколи більше нікого так і не покохаю. Після кількох років дійсно пробувала когось любити, але не можу. Відчуття, що в мене якийсь блок стоїть, через який мені не пробитись. Або я втратила всі почуття разом з тим хлопцем. Зате знайомі заздрять моєму вмінню ні на кому не зациклюватись. А мені страшно, що я вже нікого ніколи не покохаю((

Аж не віриться що скоро вже серпень, ще трішки і мені знову в універ, а я ще нічого й не встигла, мала скільки планів, з того всього тільки в Одесу на море поїхала і все, а хотіла відвідати всі замки Івано-Франківської, Львівської області, поїхати на о.Синевир, на Шацькі озера, а з того всьо нічого, не виходить нікому, ні батькам, ні друзям, залишається просидіти останній місяць літа у вк(

Мене щодня натягує мій кращий друг і я не розумію чи ми зустрічаємся чи не, коли я його спитала, то він відповів що не, що це як секс по дружбі і що він не хоче мене втрачати. Мені секс подобається, але я тоже хочу нормальних стосунків, офіційних стосунків, незнаю як мені це йому сказати, він ж цього не хоче. Підкажіть..

Поможіть, будь ласка.
Я хлопець, мені
Скажіть, як можна почати нове життя?
Я натворив багато дурниць, через яких втратив друзів, втратив все , людину до якої мав почуття ,скоро на навчання, а на мене будуть дивитися, навіть важко сказати, як будуть дивитися!
Що мені робити?
Що найобідніше, що я не такий, але щось мені заскочило, і через цей заскок все пішло шкереберть.
Що робити?????????

От зараз сиджу і плачу. А ось чому. Хлопець з яким раніше дружила а тепер на рівні привіт тупо б'є мене. Починає матюкати а як йому відповісти бере і б'є по обличчю. Пожалітися нема кому, тому шо всім не до мене. Не розумію як хлопці можуть підняти на дівчину руку а після цього ще й погрожувати. Обідно до сліз...

Чому люди таємно признаються одне одному в коханні, а в ненависті ні? Уяви, приходить до тебе коробка цукерок, а з нею записка: «від мене з ненавистю, жалюгідний ти х*єсос. Я тебе зневажаю!», і цукерки одна гірше іншої: приторні, зіпсовані, з пліснявою. А одна навіть надкушена, щоб переконатись, що дійсно цукерки гівно. Так було б веселіше.
Всім добра)

В мене проблема, порадьте щось. Крч, це було вже досить давно, одна шкура відсосала мені на пасажі, а потім я спалив як вона цілується з якимось пациком, мене чуть не вивернуло. Тепер я не можу цілуватись з дівчатами, просто перед очима ця ситуація, що робити?)

Привіт Т.З. Я дівчина. Мене надзвичайно бісить те, що про секс та мастурбацію говорять як про щось соромітське та непристойне. Сам секс називають різними евфімізмами (це, то, переспали і т.д). Від дітей скривають інформацію про секс до певного віку, в школах не проводять уроки статевого виховання, а потім дивуються звідки: рання вагітність, венеричні хвороби та проблеми в сексуальному житті. Придумують різноманітні міфи про цнотливість, через які дівчата бояться мати секс. Також створюють різні обмеження типу: до весілля займатися сексом не можна, мастурбувати не можна і таке інше.
Всім Добра. Т.З супер.

В мене була найкраща подружка, дружили роками, я їй все найпотаємніше розказувала: і гарне, і погане. І от, дізнаюся, що вона живе з хлопцем, а мені навіть не признається, що в неї хлопець є, поїхала за кордон по роботі, а мені про це не сказала. От і як після такого вірити людям? Розчарування.

І невже так складно першими підійти, зателефонувати, або написати повідомлення? Та ні, вся справа у звичайнісінькій гордості, це вона заважає і встає на шляху. Адже тисячі людей на Землі могли б бути разом, якщо б змогли переступити через це дурне почуття! А так вони все ще бояться всього цього, і лише скоса поглядають один на одного.

Я курив 5 років, 5 кончених років я добровільно себе труїв кожного дняі змивав бабки в унітаз. Кинувв 19, зайнявся качалкою, зараз 22, всьо в житті ок. Тут дівчину зустрів і недавно почались проблеми в сексі, просто небажання з її сторони. Виявилось що вона хоче щоб я курив, каже сексуальніший тоді. Їй 18, вроді шось вголові має бути. Але бл* є*ав я то всьо, я ліпше її кину. Для чого це взагалі, шо там а голові бабській твориться. Пойму накачений, бабло, тачка, но сигарети, повільна болісна смерть, та ну нах!

Привіт ТЗ)
Хочу виговоритися і запитати поради.Як вважаєте,26-річний хлопець занадто дорослий для 16-річної дівчини?
Проблема в тому що кохаю його вже протягом кількох років.(так-так,кількох років.) Ніколи,напевно,не зможу забути той день
коли вперше побачила його ще в далекому 2011 році.Ще тоді він мені одразу запав у душу.І нехай це смішно,та почуття до нього
і досі є,і, сподіваюся,будуть.Звичайно що в 11 років я тоді була ще ,ну зовсім малою,і на той час я ніякого ненадала
значення тій симпатії з першого погляду. Та з часом вона дала про себе знати,я стала трохи старшою,і зрозуміла,що це серйозно.
В даний момент я просто ним живу,і все. Він мій стимул у цьому житті,і були такі моменти,після яких я забов'язана йому тим,що досі жива.
Як не крути,але ми з ним ще досі не разом..на жаль(
Я розумію,ЩО йому буде потрібно від відносин з будь-якою дівчиною в його віці,тому навіть не мрію зараз з ним щось мати,адже
я не готова дати йому те,що він захоче.Адже мені хотілося б зберегти себе ,як кажуть,для того єдиного.
Хоча,по правді кажучи,я вже зараз розумію,що як би там не було,але він і буде для мене тим єдиним.
Та зараз він наврядчи зв'яжеться з настільки малою для нього дівчиною.і я це розумію..(хоча,коли ми бачимося,важко не помітити
те,що я йому подобаюся,але мабуть через вік ,він стримується і видно,що намагається цього не показувати).
Та не зважаючи ні на що,я хочу бути з ним в майбутньому.просто хочу його і тільки його бачу поруч із собою.
От скажіть,що ви думаєте про це? І чи є якісь шанси на спільне майбутнє з ним?

Така ситуація,я хочу піти з дому. Не давно батько вдарив мене перед моїм хлопцем (таке вже було не в перше)ударив просто так..мамою він дуже маніполює мама коли зі мною на один один говорить розуміючи гарно а коли з ним кричить і т.д у понеділок ми маєм їхати за кордон на роботу....вонп зробили документм взагалі без мого відома...а я сказала не поїду в мене тут хлопець і я не хочу ...мені 18 років і я сказала щоб вони віддали мені паспорт і що я піду геть житиму окремо...а вони сховали паспорт і сказали що якщо я піду то найдуть набуття і прибють мене..... я вже не годна такн терпіти...я в 18 років не маю права ні на що...ми багато раз з мамою лишали тата но вона завжди поверталася...чому вони не дають мені можливість нормально жити без них....в мене є подруга в якої я можу залишитися в і ми разом пішли б на роботу ..найшли вже пару ваканці...проблема в тому що завтра я хочу зібрати речі і піти геть поки їх не буде в дома..потім якщо б дзвонмли я б казала що не повернуся...мені надоїло таке ставлення.. але єдине чого я боюсь щоб не знайшли мене..хоча подруга каже що я є повнолітня і навідь навіть якщо б і з міліцією найшли не мали б права щось мені зробити бо це вже мій вибір...порадьте що робити?? Я вже так не хочу жити і не можц.. .мамв взагалі коли з ним свариться то типу зі мною добренька но лиш коли у них все добре то я хірова знов...він нею крутити як хоче...

Привіт усім.
Мені 24 і я абсолютно розчарована у собі.
Близько року я працюю продавцем у магазині, кожного дня розумію - це зовсім не моє. Але що ж тоді моє?
Не маю поняття.
Багато знайомих до цього часу знайшли кохання, справу життя і виглядають диволі щасливими.
Це не заздрість, просто не можу зрозуміти, що зі мною не так, я взагалі не знаю чого хочу від життя.
Потрібно з чогось починати зміни, щоб не жаліти про змарнований впусту час, але з чого почати?
Можливо хтось із вас так само не міг знайти себе, і якось поборов це?

ДА,кинули,2 роки тому після того не заводив ніяких стосунків, бо поняв-робити з дівчини божество і класти на пядестал-найгірша дурниця яку може зробити пацан. Всі ми люди і повинні розвиватись,мати ціль, і інша людина це ніби опора,але ніяк не ціль. Ти опора їй,вона опора тобі,діти,класика,разом час. Але кожен повинен відчувати іншого особистістю,зі смаками,цілями,пріорітетами. І сталось так що спочатку зустрічаючись з дівчиною яка мене кинула через то шо я був тряпкою,надто сильно її возвеличував, незабаром знайшов іншу. Але зовсім інший підхід робив-робота,а потім вже вона.Але робота реально моє і реально мені подобається. І тут вона почала таскати мене на претензії шо їй мало часу..А я помилку не повторив-я її кинув. І зараз відчуваючи себе реально особистістю, коли відчуття повноти,заповнена пустота всередині тобою самим а не кимось із зовні, я розумію що я реально живу,і таких от ям на моїй дорозі більше не буде. Крім того я тут не кричу які дівки погані,просто вловіть сенс - чоловік має мати своє - хоббі,діло,ціль, принципи.Це сенс. Зараз проблем з дівчатами нема,познайомитись,прогулятись,почати стосунки, але ніби і такого рвіння от знайти когось, на руках носити нема. Є якесь розуміння шо я маю вкладатись,маю получати, і навпаки,і поважати інші аспекти свого життя,не нехтувати ними. Того не підносіть дівчат в небеса,любов дана щоб двоєходили за руку по землі,а не один звішував ноги з трону на голову іншому. Звичайно частина з піною у рота потрактує ці слова не правильно,ну але це їх право в якій формі сигналити про своє -я не така

Як дівчину мене трохи хвилює одне питання. Я знаю, що багатьом хлопцям не надто важливі груди, головне, як то кажуть, щоб була срака. Але якщо у дівчини вона невелика теж і вона в принципі не хоче собі мати "орєх", а хоче бути худенькою і мініатюрною?(не зовсім плоску, щоб була хороша форма, але щоб вона не була великою) Я від природи достатньо худа, хлопець, який мені подобається, любить накачаних мясних дівчат, але мені таке не подобається( Він часто дає мені поради щодо тренувань, а я розумію, що ну не хочу бути такою, мені більше подобаються худенькі, дещо плоскі дівчата.. Розумію, що змінювати себе заради уподобань більшості хлопців напевно якось неправильно і я повинна бути такою, якою хочу бути сама, але.. Доски нікому не потрібні. Боже, це навіть смішно, я раніше на такому ніколи не зациклювалась, але коли хочеться бути привабливою до об'єкту симпатії, мені зносить розум)

Анонімно
Так боляче дорослішати і втрачати дорогих для тебе людей(

Ненавиджу довго розмовляти з своєю дівчиною по телефону, мене стає максимум на 5-10 хв) Більше подобається переписка у вайбері чи у ВК, а вона навпаки не любить переписуватися, а більше по телефону. Для мене телефонні розмови це кара, а ще як довго говориш то вухо стає червоне і "горить"!!

Інколи заходжу сюди почитати пости, і практично кожен раз попадаю на нитіків які постійно ниють що дівчатам треба від них лиш гроші...... А мені, коли я зустрічався з любимою дівчиною, навпаки подобалося платити за неї, і в кафе і в спільних поїздках. При тому що вона ніколи навіть не натякали мені за гроші. А коли дарував подарунки чи гарний букет квітів, і бачив її очі, які реально світилися від радості, я просто кайфував від цього. Наскільки це класні відчуття коли можеш викликати такі емоції в дівчини. Хоч ми й тепер не разом, ніколи не шкодував за витрачені гроші, і до тепер згадую ці блакитні очі які світяться :)) Не розумію як можна жаліти грошей на дівчину яку по справжньому любиш :/