#1219 Зізнаюсь 04 лютого 2015 о 16:01

накипіло
Помітила одну доволі цікаву та водночас сумну річ. Всі ми пам'ятаємо майдан, масові акції протесту і що немало важливо - різко у всіх виріс патріотизм. Всі масово кричали "Слава Україні", хвалили свою державу і в результаті головували за вельмишановного пана Порошенка і обіцяли боротись за свою державу до останнього.
Ось пройшов рік. І багато моїх знайомих, що так різко покохали нашу державу почали видавати фрази, мол, "в якому лайні ми живемо, що за жахлива держава, фуфуфу, їду геть за кордон, поїду звідси, тут немає ніяких перспектив". Бляха, чуваки, а де ваш патріотизм про який ви так кричали? Де бажання боротись за батьківщину до останнього? Чому наші хлопці гинуть на сході, а ви тікаєте, просто-напросто тікаєте! Партріоти-емігранти? Оксюмюрон.
Всі хочуть змін, але ніхто не хоче змінювати.
Чому мене в рік тому засуджували всі знайомі та друзі за те, що я не підтримувала майдан ніяким чином, називали ледь не зрадницею батьківщини, але не зважаючи на можливості виїхати назавжди за кордон і мати освіту\житло\гроші\ перспективи я залишаюсь тут, бо хочу зробити щось для своєї рідної країни і не покину її в цю тяжку для неї мить?
"Я звісно, люблю Україну, але не бачу в ній майбутнього, пошукаю щастя деінде.....". Погано ви любите Україну, панове "патріоти".

Коментарі до запису
  • Коментарі відсутні.
Додати коментар

Бажаєш виговоритися чи поділитися своїм секретом? Сміливіше, це анонімно!