Як сумно на душі !
Коли так гинуть воїни землі.
Хіба ж для того їх ростили мами,
Щоб бачити його смертельні рани.

Як сумно на душі !
Немає спокою війні,
Немає ні початку, ні кінця
Так мало доброти, ще більше зла.

Як сумно на душі !
Такі хоробрі і такі близькі
Такі нам рідні й дорогі
За що так гинуть воїни землі ?
У цій тривожній метушні.