Мій батько все життя відносився до мене як до лайна. Я ніколи не відчувала батьківського тепла і любові. Все що він міг мені дати - це словесні образи і побої. Ні моральної ні фінансової підтримки від нього ніколи не було. Всю сімю забеспечує мама працюючи на 3 роботах. Будучи підлітком, після його зривів не раз думала про самогубство. Зараз подорослішала, порозумнішала, вчусь і працюю, але він всерівно каже що я повний 0, що я нічого не роблю, нічого не досягла і взагалі нічого не достойна. Просто хочеться здохнути, коли ти стараєшся а замість похвали чуєш що ти нічого не варте чмо. Не ЗАВОДЬТЕ ДІТЕЙ, ЯКЩО НЕ МАЄТЕ НАМІРУ ЇХ ЛЮБИТИ!

Коментарі
Коментарі відсутні