зацініть. вчора накипіло, написала всі думки. які були в голові
І от воно знову прокинулось…. Таке солодке, ніжне і водночас таке болюче, відчуття закоханості…
Хочеться то стрибати від щастя, то здохнути від болю. Розумію, що воно робить мене слабкою, вразливою, але нічого не можу із собою подіяти, воно мене з кожним днем все більше наповнює,Тихенько так, навшпиньки ,заходить і пронизує всі клітини мого юного, але такого вже пошарпаного, серця, наповнюючи їх промінчиками щастя. Незнаю чи правильно вчиняю, дозволяючи цьому , до болі, забутому, почуттю, наповнювати мене знову…
Страх….Він є, він живе в мені, страх закохатись….Боязнь неконтрольованих думок, дій….
Пора спати, на годиннику 1 ночі – а я все ще пишу, думки…..їх багато і всі вони скеровані в одну людину, дивне відчуття, помішана…..хвора. Як це? Хворіти кимось? Бути залежною від його смс, дзвінків, слів, дій….. Це все робить мене вразливою… Знаю, що це ненадовго, все в житті ненадовго, колись і цей ще не почавшийся роман закінчиться,Невідомість…
А губи такі солодкі від тих поцілунків, ейфорія, від якої зносить голову… Таке враження ,що рівень ендорфінів в моєму тілі настільки високий що ще трошки і мене розірве на куски

Заїжджена фраза в голові. Скоро це пройде і в серці знову наступить провал, пустота, яку не можна буде нічим заповнити…. Період для лікування ран, опіків душі…. Та це згодом, а зараз – зараз хочеться літати….

Коментарі
Коментарі відсутні