#17444 Зізнаюсь 15 квітня 2018 о 9:14

ненормальний – це не новина,
Й, напевно, з боку це і так помітно.
В мені є дивна й темна глибина,
Яка й мені буває непривітна.

Не знаю я, що хочу від життя,
Не знаю що, коли, куди й навіщо,
Але в минуле вороття нема,
Хоча, насправді, хто із нас не грішний?

Хто з нас не робить різних помилок?
Кому доходить все з першого разу?
Усі ж бо знають, що це – «хибний крок»
І лиш думки різняться в всіх відразу.

Одні курили потай від батьків,
А інші нещасливо закохались,
Або для когось недібрали слів
І, врешті-решт, без тих людей зостались.

Комусь сім’я – це найдорожчий скарб,
А комусь друг дорожчий за родину,
Хтось бачить сенс у змішуванні фарб,
А хтось про груди мріє щогодини.

Для когось секс – єдина ціль життя,
Для іншого – за ціль самопожертва…
Бо правда є у кожного своя,
Одна людина гнеться – інша вперта.

Одна людина добра – інша зла,
Але й для цього в нас є власні мірки,
Бо правда… Вона все-таки ж своя -
У кожного свої зірки і нірки.

У кожного є власний «happy end»,
У кожного своя складна «love story»,
В одних є ринок, в інших – модний бренд,
В одних є дім, а хтось живе надворі…

Я ненормальний – це і так помітно,
І кожен з нас, зізнайтесь, справжній псих,
В якого тонко, вправно і тендітно,
Заховано «маленький», власний гріх.

І, знаєте, не хочеться судити,
Адже святі давно на небесах,
Умійте зрозуміти і простити…
Я – навіжений і це явний факт. " Владік Синишин"

Коментарі до запису
  • Коментарі відсутні.
Додати коментар

Бажаєш виговоритися чи поділитися своїм секретом?