Маю друзів, які постіцно їздять по заробітках. Їх пратично по півроку немає дома. А коли вони приїжають додому, то при зустрічі вони якось відчужено себе поводять. У їхніх обличчях можна помітити якусь порожнечу та байдужість. Здаввлось, приїхала людина з заробіток, нафарширована бабками, то перезавантаж свій мозок: поїдь в гори, на море, сходи в клуб відірвись по повній. А натомість, вони мовчки промовляють, то все не те, як я собі уявляв та планував. І продоажують обговорювати лиш ту роботу, як вкалують і як вона їм осточортіла. Вони ніби тут тілом дома, а душою далі на роботі. А бо ця їхня проїджена фраза: тут нема що робити. А там, що ви робите, запитуюсь їх: робота-дім-робота. Добре якщо вони працюють в самій Варшаві чи Празі, то можна в неділю сходити в місто погуляти, відвідати якісь магазини. А якщо живеш в селі, де до міста автобуси у неділю не курсують. Залишається тільки спати. Чи може вони поринають у ту роботу, щоб забутись і втекти від самого себе, своїх проблем.

Коментарі
Коментарі відсутні