Пацан сказав- пацан зробив. Збираюсь я з самого ранє і їду в сусіднє село, шукати ту бабу, що вчора взяла мого мішка з ялинкою. Приїжаю я в то село і починаю ходити по хатах, питаю людей, хто вчора вертався з міста, з мішком. Зайшов я в одну хату, другу, третю. Так обійшов я пів села. Аж в одній хаті я зочув як пахне свіжа ялинка. Питаюсь діда, що то в вас вже ялинка вбрана до НР є. А дідо й каже, що то баба вчора з міста привезла, купила на ринку. Тай заводить мене до сусідньої кімнати, а там вона- ялинка. Така файна та пишна. Вбрана в іграшки, дощик та гірлянди. Я зразу впізнав свою ялинку по мітці від сокири яку я зоставив на нижній гілці. Розказав я дідові історію яка зі мною сталась в автобусі. Дід вислухав мене уважно і кличе бабу. Баба одразу мене впізнала, бо опустила голову до землі. Певне встидно їй стало, що так вчинила. Спершу вона віднєкувалась, казала, що купила ялинку на ринку. Але зрештою таки потім зізналась, що то вона взяла мішок з ялинкою. Кажу я дідові, щоб він здоймав з ялинки ті іграшки та гірлянди і пакував мені її в мішок. Як зочула це баба, та як зочела верещати, а потім зайшлась в істериці. Ледве дід успокоїв бабу, дав їй корвалолу. А я помалу здоймаю ті іграшки та гірлянди з ялинки. І тут баба вікігає з хустки гроші та дає мені. А дід приніс шмат сала та бутель самогону. Подивився я на ті гроші, та на то сало з самогоном, а потім на мою ялинку. Потім шераз на ялинку, швидко звізав її та запхав у мішок, вибіг з хати. Біг я аж до самої зупинки, а на плечах міцно тримаю ялинку. Коли я вже сів в автобус, то відихнув з полегшенням і зрозумів, що погоні немає.

Коментарі
Коментарі відсутні