#2466 Зізнаюсь 27 травня 2015 о 20:10

---
Я страждаю на важку хворобу, яка називається самотність, так-так це зізнання буде про самотність. Мені важко переносити її, вона мені вже дуже набридла і можна сказати, що вона не лікується. Не вдається мені побороти цю хворобу. В мене є тільки ліки або наркотики, які пом'якшують і допомагають на деякий час забути про мої страждання, про мою самотність, я маю на увазі музику,мрії книги і малювання.
Від болю я намагаюся втекти в свій власний світ, свої мрії, фантазії, там все набагато краще, так я знаю, якщо просто мріяти нічого не буде і особистості під ковдрами не проростають, але ця хвороба, біль і страждання які вона мені приносить вбивають будь-яке бажання щось робити...Вона вбиває мене.
Але настає такий момент, коли навіть мої ліки мені не допомагають. І хочеться просто зникнути з цього цікавого і водночас жорстокого і чужого для мене світу. Може я і тряпка, але все-таки я маю слабкий тип темпераметру і я не стійка людина.
Самотність-це найгірше що може бути в житті, не беручи до уваги життєві проблеми. Це руйнує з середини і кожного разу нагадує про себе. Важко ж усвідомлювати, що немає з ким погуляти, поговорити, кому написати, подзвонити,немає з ким поділитися своїми враженнями і почуттями. Людина ж істота суспільна і хто б що не казав, потребує спілкування, друзів...
Може це виглядає як "пожалійте мене будь ласка", але це не так, тут просто моя біль, моя меланхолія, занадто довго це все було в мені.
---

Коментарі до запису
  • Коментарі відсутні.
Додати коментар

Бажаєш виговоритися чи поділитися своїм секретом? Сміливіше, це анонімно!