Моя знайома завжди була людиною,яка співчуває,вислухає і підтримає. Коли ми ходили у кіно,то вона емоційно проживала ролі героїв на собі; не соромилась плакати під час трагічних моментів. Її "кредо" було врятувати і допомогти тим, хто опинився в біді. Допомагала людям,і безхатченкам. Особливо поважала людей літнього віку ,і ніколи не відмовляла у проханнях. Загалом вона була емоційною і емпатичною добрячкою. Після втрати близької людини ,вона стала зовсім іншою:холодною,байдужою, і недружною. Її світогляд змінився , неначе підмінили. Вже декілька років пройшло, а дивишся на людину,і не впізнаєш.Голос,тіло, міміка -залишилися без змін. Лише погляд не такий ,немає блиску в очах. Ще вчора спілкування було теплим ,а сьогодні не йде на контакт.

Коментарі
Коментарі відсутні