#2478 Зізнаюсь 28 травня 2015 о 13:40

---
Час: 12:42, 28.05 четвер.
Настрій: меланхолічний.
Музика: The Neighbourhood-Wires, BRMC-Beat The Devil's Tattoo.
Думок багато, вони завжди зі мною і ще не знаю, що саме хочу тут написати...
І тільки починаючи з вчорашнього дня, я починаю висловлювати свої думки, але не в голос, а буквами на клавіатурі телефону. Так-так, я той самий індивідум який писав про самотність. Тому як ви вже здогадалися , тут нічого веселого і життєрадісного ви не прочитаєте.
Тут тільки думки, роздуми...
Всі ми знаємо, що життя- це боротьба, щоб чогось досягти треба щось робити і зустрічати проблеми з піднятою головою і таким чином долати їх, проходити цей життєвий шлях, наповнений різнимм почуттями, але це не про мене. Я не борець, не воїн, не можу впоратися з трудностями повсякденного життя. Не вистачає сил, мотивації, терпіння на це все. Просто не вистачає...Так, знаю, ігнорувати труднощі і не зважати на них уваги це далеко не вихід з ситуації, але...
Життя проходить, а я вагаюсь...Багато всього я втрачаю у житті, намагаючись уникнути будь яких труднощів і ігноруючи проблеми, які літяють навколо мене.
Сіра буденність мене обтяжує, заковує в кайдани, закриває в клітці, я немов в тюрмі, і не дає шансу вирватись та втекти, тому що стража в тюрмі сірої буденності це якраз і є проблеми і труднощі з якими стикатися віч-на-віч я не хочу, боюся, вагаюся...
Може вам здається, що я уникаю всіх-всіх проблем, але ні, маленькі і на жаль, дуже мізерні перемоги в мене все-таки є. Так, що я в безвиході, в тупіку, як вже було сказанно, в тюрмі.
І ось, сиджу там за декілька важких злочинів проти веселого, цікавого і наповненого випробуваннями життя, якого зараз не можу відчути всією душею, розумом і тілом...
P.S. Не сприймайте все, що тут написано прямо, думайте абстрактно, тут вжито багато речей, слів, які в житті співвідношення між собою не мають. Це ж метафора.
---

Коментарі до запису
  • Коментарі відсутні.
Додати коментар

Бажаєш виговоритися чи поділитися своїм секретом? Сміливіше, це анонімно!