Зустрічаюся з хлопцем довго приблизно два роки. Дуже хороша людина, чуйний, ніжний, турботливий. Суперечок майже ніколи не було.
Він кличе мене заміж. Але справа в тому, що я ніколи не можу мати дітей . І не хочу йому бути тягарем. Багато разів йому пояснювала , що сім'я повинна бути повноцінною . Коли гуляємо містом ловлю його погляд де пари гуляють із дітьми. Та й зрештою хто зна чи захотів би він зі мною бути довго. Ходити це одне , а коли ти в шлюбі то інше. Одним словом є сумніви. А з другої сторони не варто страждати із за мене. Штучне запліднення яйцеклітини мені не підійде, так є є свої нюанси. Можливо хтось стикався із подібною ситуацією чи справді люди можуть жити щасливо без дітей. ?Не віриться...