така ситуація,з хлопцем розійшлася,подружки виявились мені,як самі гірші вороги!
хлопця розлюбила,хоть зустрічалась довгий час!
рік і вісім місяців,але зрозуміла це вже біля місяця тому.просто не могла йому сказати,до того привикла просто,що він мій!
але все ж таки, так продовжуватися не могло,я призналась йому,знаючи,що він любить мене, що так ніхто не полюбить,так як він,таке враження!
але тим не менше,я зрозуміла,що прийдеться жити з ним,до того в нього планів було багато на наше майбутнє,тому зрозуміла,що якщо я зараз вже розлюбила,хотя то була привичка так я вважаю,з не коханою людиною жити не хочу!
буду мучитись,все життя!тому поставила над цим крапку!так сталось,що і подруги мої були завжди проти мене!
точніше не відносились,так,як я до них!
тобто,я поважала,підтримувала,переживала в любих ситуаціях,а тут мені ніж в спину!!!!!!!!!11
так якось погано,хоча бабуля говорила колись мені,що подружка це перший ворог,я не слухала!
а тепер розумію(
з мамою все у мене теж складно,майже не спілкуюсь(
тільки тато розумів мене завжди і розуміє!
мені це надає сил!
роботу важко зараз найти,точніше у мене якесь повне зараз прокляття!
все не везуча,а мені всього буде 20!
пишу сюда,бо хотіла виписатися!
все просто замучило,накипіло(
не судіть строго,пишу всю правду(

Коментарі
Коментарі відсутні