Літо. Червень. Гори. Франк з Царуковим і Луцишин з Русляном лежать на карематах біля вогня, дивляться на зорі і обнімаються. Десь там далеко у місті лишилося ТЗ, де всі їх тролять та ображають.

Царуков повернувся на бочок і закинув ножку Франку на стегно і прошепотів:
- Як мені не ставало такої тиші, спокою. Я люблю тебе, Вова. Давай поїдемо до Німечинни і одружимося?
Франк почав гладити ногу Царукова і лагідно посміхатися, обіцяти що все так і буде, най лише війна скінчиться і кордон буде відчинено.

В цей час Руслян не голосно включив ритмічну музику, встав на коліна і почав вигинати стегна в так музиці, танцюючи твірк. У Луцишина почався стояк, він схопив Русляна за стегна, притягнув його попу до себе, ривком зняв з нього сімейки і глибоко увійшов. Руслян застогав від задоволення і почав рухати задом в так рухів Вітька.

Царук озернувся, заздрісно поглянув на них і прошепотів Франку що їм теж пора скуштувати одне-одного, на що Вова відповів, що тільи після весілля. Андрій сумно зітхнув, повернувся на спини і зі сльозами на очах почав дивитися на зоряне небо, слухаючи сопіння Луцишина і стогін Русляна.

Коментарі
Коментарі відсутні