Прошу опублікувати. Я й подумати не могла, що буду сюди писати. І так, прошу не осуджувати, просто погляньте на ситуацію розумною головою. Буде багато тексту, це здавалося б "черговий ванільний пост, про нещасливе кохання". Просто прочитаєте та забудете вже, до іншого чергового такого поста. І так, вся моя ситуація почалась на Новий Рік. Мені 22 моєму коханому також, ми разом від самого дитинства. А у років 13 ми так би мовити "зустрічаємося" . Поцілунки, обнімашки... І так з року в рік ми все ближче одне до одного. На Новий Рік він зробив мені пропозицію вийти за нього заміж. Та я відказалась, про що жалію і буду жаліти завжди. А все через, те, що хотіла ще довчитися і стати на ноги(вчуся у мед. він також). Тоді ми дуже посварилися і я сказала, що не хочу більше з ним бути, він два місяці спокою мені не давав. Ходив до моїх батьків. А я була категоричною, хоча ні на секунду не переставала кохати його. Одного разу навмисне поїхала гуляти з іншим хлопцем. Він взнав і буже тоді напився. І так сталось, що його "станом" скористалася моя дворідна 16-ти річна сестра. Дівчинка закохано у нього від "пеленок" постійно бігає за ним. Коли вона була маленька, ми сміялися, а тепер не до сміху. Вона мені мов рідна сестра, наші мами близнички, а тати теж рідні....1,5 міс. тому я не витерпіла та повернулася до нього. За цей час я зрозуміла, якою була дурна, він знову зробив мені пропозицію, я звісно погодилася. Та 3 дні тому сталося те, що в страшному сні не присниться. Моя "сестричка" вагітна, вагінта від мого коханого. Коли я дізналась, про це у мене серце зупинилося. 1 день я тупо не розуміла, хто я та що я. тай досі не розумію. Мій хлопець статевого акту з нею не заперечує. Та просить вибачення. Каже, що ніколи не буде з нею. Як не зі мною так ні з ким. Тим часом вона заявила, що або він одружується за неї, або вона йде в прокуратуру із заявою на нього. Сьогодні я подумала, та вирішила, що іхня майбутня дитина не винна, що її мама "малолітнє стерво", а тато дурак.Незважаючи на її ненависть до мене я люблю її, і не хочу, щоб її життя покалічилося у 16. Тай у цьому всьому винна тільки я( якби тоді я не була б такою дурною, цього всього могло би не статися. Ще тиждень тому, я приміряла весільне пллаття, а сбодні пишу в групу, в яку раніше нізащо не написал. А пишу просто тому, щоб люди не повторяли моїх помилок, тай просто хочу знати думку інших на рахунок цього всього. Моя мама підтримала мою думку, що краще залишити його, а найкраща подруга, хоче зробити все, щоб я помирилася із своїм коханим. Моя найкраща подружка - моя дворідна сестра(рідна сестра тої дівчинки) вчинок своєї сестри вона тупо не розуміє. Вона так сильно з нею сварилася, тай всі і тітка і дядько не розуміють її, але це їх дитина звичайно,що не дивлячись на ніщо вони будуть любити її. Вибачайте за цей текст, та я не можу адекватно це сприйняти . такий біль та образа. не навиджу себе . через мене всі страждають. Дівчата, хлопці, прошу вас сприйміть це як урок і запам'ятайте: кохання найголовніше!