#3710 Зізнаюсь 19 серпня 2015 о 0:44

Алоха, ТЗ. Давно читаю всі ваші безглузді й беззмістовні зізнання, розкаяння та словесний понос і захотілось самому повий**уватись й настрочити свій кусень тексту та донести до всіх вас свою життєву позицію (х*й зна навіщо, мейбі якийсь мудак зацінить).
Так от, я такий собі 21річний оболтус, який б'є болт на все-все-все. (задля економії літер, в подальшому, слово "пох*уй" замінюватиму літерою "П". Погнали: мені П на релігію, мені П на батьків, мені П на саморозвиток, П на країну, П на патріотів-камікадзе й інших долбойо**в, П на етику, П на мораль, П на абсолютно всіх оточуючих. Коли я встрягаю в бійку - запросто б'ю по яйцях, в спину, сторонніми предметами, кидаю піском в очі ібо переможця не судять. Коли хтось щось від мене хоче чи вимагає то я сміливо шлю його на **й бо ніхто нікому нічого не винен. Я ніколи й нікому не звільняю місце у громадському транспорті, а якщо стою - мій 9999999999999999999999літровий ранець завжди на плечах, навіть якщо він вперся у лице десятьом інвалідам, вагітним чи пристарілим. Я викидаю сміття де попало бо не царське то діло нагинатись до смітника. Коли з'являється охота потрах**ись - шукаю наївну дівчину, майстерно брешу про любов з першого погляду чи т.п., використовую її і йду далі. До речі, у вмінні брехати мені немає рівних. Коли мені нудно - кидаю різними предметами у бомжів і насолоджуюсь їхнім гарчанням і плювками. Обожнюю досліджувати котів, а особливо їхнє приземлення прямо на лапи із 6ого поверху. Під час хвилин мовчання я вмикаю гучність навушників на повну (ох цей рілапс й волинки із багдаду). На роботі я ніфіга не роблю, а наганяють завжди толковіших працівників, адже я дико везучий. Я - втілення підлості, мені все сходить з рук і все легко дається. І ще, на останок, якщо коли небудь вночі поріжете ногу до розбитої посеред дороги бутилки - знайте, цілком вірогідно, що вона була моя)

Коментарі до запису
  • Коментарі відсутні.
Додати коментар

Бажаєш виговоритися чи поділитися своїм секретом? Сміливіше, це анонімно!