анон пліз. салют тз-шники)
недавно прочитав книжку Шантарам. І там був такий випадок, коли на вокзал в індії прибував поїзд, в загальних вагонах за вільні місця постійно була боротьба між індусами. До відправлення поїзду в переповненому вагоні за вільне місце ті лаялись, кусались і бились, як дикуни. Але як тільки поїзд рушав, конфлікти зникали, в вагоні всі вели себе дуже ввічливо і доброзичливо. навіть ті кому доводилось кілька годин стояти і тіснитись з сусідами. Головний герой попросив свого індійського друга пояснити цей казус. Як так: хвилину назад люди ледь не роздирали одне одного, а тепер всі ведуть себе по-людські? Все просто - сказав той - боротьба за місця це вимушена жорстокість, бо кожний хоче для себе кращого. Але коли вже поїзд рушав необхідність в суперечках зникала. Не було ніякого невдоволення. Ніхто нікому не хамив. Люди щиро вибачались, якщо випадково наступили комусь на ногу, чи штовхнули Всі пасажири добрішали (без будь-якого притворства), тому що ніхто не хотів псувати одне одному подорож. Навіщо сваритись, якщо це непотрібно? Пасажири просто поважали себе і одне одного. Що дасть хамство?
Мені сподобався той факт, що люди собі спокійно спів існували і підтримували спокій і комфорт. Ніякої злості, чи негативу.
Цікавить, що ви думаєте про це?
всім добра)

Коментарі
Коментарі відсутні