Привіт.Ніколи сюди не писала. Думала, що мені з часом то все пройде і переболить( Мені 29 років, уже рік як розведена. Мала багато хлопців ухажорів, довготривалі стосунки мала з чотирьма хлопцями. Перед тим як познайомилася з останнім хлопцем, теперішнім чоловіком, майже два роки зустрічалася з одним хлопчиком, якого безмежно любила, і люблю до тепер. Так сталося, що я його залишила, бо мені він здавався несерйозним, хоча зараз він успішний молодий чоловік, багато чого добився в житті, а тоді, на момент розставання він якраз закінчив навчання, мені здалося, що мені буде важко з ним і це просто довготривале захоплення, тим більше що на той момент в мене появився мужчина, який мені подобався також, і який міг зробити для мене значно більше чим він. Я прийняла рішення остаточно з ним порвати. Я неможу собі цього пробачити, як я помилялася, не розібравшись в першу чергу в собі, яка ж я була тоді дура((( пройшло вже шість років, а я неможу його забути, його очі, його усмішку, його ніжні дотики, підтримку, доброту, він був не такий як решту хлопців, він був неймовірним. Я неможу собі цього пробачити, я пишу і плачу...а він ж так не хотів відпускати, тримав до останнього, до тепер памятаю, як він стояв і дивився на мене тими оченятами коли я йому сказала, що в мене інший( в тих очах можна було прочитати все...уявляєте, він мене пробачив, навіть тепер як ми зустрічаємося з ним випадково в місті, він дивиться на мене як і тоді,таж усмішка, ті ж очі, той же рідний, такий рідний незабутній голос, все як коли ми були разом, завжди усміхнений і привітний, питається як справи, чи все в мене добре. А я брешу що так, все добре, хоча все просто жахливо, чоловіка я не люблю, захоплення пройшло майже зразу після весілля, а вийшла заміж я через 6 місців нашого зустрічання бо я думала то любов( І так після кожної випадкової зустрічі з ним, я плачу, я розумію , що він був кращим, що я мала.

Коментарі
Коментарі відсутні