Привіт.Анонімно.Порадьте зустрічалася 7 років з хлопцем,сварилися але все було добре.за пів року до весілля стало таке ставлення шо вже навіть не хотіла виходити заміж,але все було організовано,запрошення все таке,думала налагодиться,але ставало нестерпно,одні сварки,пянки,хотіла розводитися,але взнала що вагітна.думала шо буде дитина може налагодиться,стало ше гірше на роботі нічого не заробляв,на кашу треба багато грошей,йому всерівно було знав що мої батьки дадуть.я йшла від нього то верталася,він поїхав в Київ,вічно брехав нічого не говорив ні про роботу нічого,думаю шо там гуляв бо приїжджав раз на 3 місяці максимум на тиждень,і то сидів в свої мами і з дружками,а на балконі годину півтора міг говорити.,а на нас з дитиною незвнртав уваги,ні гуляв нічого.а в мене ставала така до нього ненависть що навіть не хотіла з ним спати.в січні того року я пішла від нього.в інтернеті познайомитися з хлопцем він говорив такі слова шо від свого чоловіка чула тільки коли зустрічалися,я влюбилася в його слова,підтримку ,але я ше була не розвелася,мій чоловік навіть не звонив,через 1.5 місяця позвонив і сказав шо йому так довго йде заява на розвід,я кажу буде,я надіялася шо сім'я не розпадеться,але я подала на розвід він незвонив. через 4 місця нас розвели,і синочок дістав психологічну травму,він дуже хотів тата він посинався в ночі і казав "мамо мій тато скоро поиїде"а в день кожних пів год.він мені це говорив і я мусіла сказати так,бо страшна істерика,а коли він приїжджав і брав його на пару год,потім були зриви,але в він нічоно не пропонував,а сама ненаважувплася,гордість

Коментарі
Коментарі відсутні