Довго хотіла, точніше, відчувала, що маю сюди написати, але це важко, коли не знаю в чому саме хочеш зізнатись. Я така як всі, я не особлива. Але всі ми з часом міняємось, це невід'ємна частина дорослішання. От мені здавалось, що я розвиваюсь, що я ніколи більше не буду як рік тому (я закінчила школу, та поступила вчитись за кордоном). Але от я приїхала, лежу у своїй кімнаті, і відчуваю наче все як раніше. Коли я залишаюсь тут більше як на тиждень, мій світогляд, та важко здобуте позитивне мислення, простота в спілкуванні, чого мене навчила вільна Європа, все починає зникати. Я ловлю себе на думці: "Та ну його, залишусь краще, посиджу дома". Все б нічого, якби це не повторялось все частіше. Не знаю, чи хтось відчуває те ж саме? Я наче знову замикаюсь... І почуваю себе жахливо, розуміючи що це не правильно...

Коментарі
анонім 0 08 вересня 2019 о 22:18
Просто менше бувай вдома, де старі місця нагадують тобі про минуле) а якщо не можеш, то кажи собі, що нуу все, я інша і ніщо не зможе повернути тебе в минуле)))