...Я без найменшого шороху проповз 30 метрів до грядки з ягодами. Мої ноги тряслися немов ціцьки тети Олі коли вона тачєє тісто на пироги. А серце билось так, що мені здавалося що воно вискочить із грудей і я залишусь подихати на їбу*ому чорноземі. Але слава Аллаху, баба читала мені Коран перед сном і навчився зівладати зі своїм духовним світом. Мій внутрішній голос стверджував, не сцати, вдих-видих, вдих-видих, візьми себе в руки, будь сильний, ти справжній воїн! Таким самонавіюванням я зміг подолати сильне серцебиття і тремтячі ноги. Моїм рішенням було, пробиратися поближче до густих кущиків, адже я знаю де в старухи ростуть сочні полуниці. Я поставив за мету пи*дити не якусь ху*ню, а вищий сорт. Завдяки фанаріку, в мене була змога відрізняти гнилі ягоди від тих що мені потрібні. Не задумуючись, починаю рвати і накидати в пакєти, я добував свій дорогоцінний скарб, немов добувають золото в шахтах. Піт стікав по цілому тілу, на момент мені здалося що температура підскочила на 38.8. Але як говорив мій дєд: хороший труд - дорого оплачується. В чомусь він і правий. Я наповнив перший пакєт, ви не уявляєте наскільки я був задоволеним. І після тяжкої праці, захотів відпочити, потушив світло від фанаря, ліг на глину і милувався красою рідного неба, слухаючи спів пугача на дереві. І тільки-но встиг повністю розлабитися, як тут, бац, в сусідки на передхаті загорілося світло і відкрились вхідні двері.
Далі буде...

Коментарі
Коментарі відсутні