Знаєте що дуже обідно?
Це навіть не обідно, це прикро, жити з такою хворобою як в мене. В мене деформаця грудної клітки. Це важко, дуже важко. Хоть і іншим людям цього не показуєш, і маєш дівчину, якій також це не розказуєш. Адже це проблема, коли ти займаєшся спортом, і ходиш в зал, а грудина всерівно не ах ті і поправляється. Знаєте коли в мене настає депресія?, коли якраз починається літо. Коли ти хочеш піти з дівчиною на ріку , чи з друзями, але не можеш, бо встидно. Знаючи те , що з тобою є. І боячись того якщо дівчина взнає, то покине...Важко це все якось. Тримати все в собі, але на людях здаватись таким веселим і класним. Хотя насправді це не так. Не думаю, що вам дівчатам було б добре разом з так званим не повноцінним хлопцем. Важко, дуже важко. Батьки це бачать, але далі продовжуть годувати, своїм що все буде добре. Хочеться це все виправити, або просто збутись життя. Інколи не розумію, навіщо я народився, хочеться просто проснутись, і збутись цієї проблеми, як страшний сон(

Коментарі
Коментарі відсутні