Дівчина,19.
Маю стосунки, близько року, хлопець перший і єдиний (поки що). Останнім часом ставлення хлопця змінилось, елементарних виявів уяви -0, то я його дратую то у нього настрою на мене немає, тепер уже накричати чи лаятись при мені може, часто підй***є. Він в принципі людина нервова і має деякі проблеми на роботі, але раніш такого не дозволяв собі і я відчувала що він мене любить.
Було б правильно зараз його залишити в спокої на деякий час і не доставати, але недавно у мене виникли проблеми по частині гінекології і уже кілька місяців не виходить знайти роботу. А оскільки він є єдиною найближчою людиною для мене (сім'я не рахується, друзів не маю), то я відчуваю потребу в підтримці чи хоч в тому щоб трохи проводити разом час, спілкуватись. А він не те що спілкуватись, навіть бачити мене зараз не особо хоче. Мені через це боляче і я стаю нав'язливою істеричкою. Словом, боюсь що якщо знов стану все тримати в собі, то "закриюсь" і покину його, а якщо буду надалі його доставати своїми проблемками, то він покине мене.

Коментарі
Коментарі відсутні