У мене біда, я боюся що я не сповна розуму. Я роблю багато граматичних помилок,але це ще не найгірше. Мені інколи здається,що моя місія знищити цей світ. А ще коли я іду по вулиці сам, у мене бувають приступи безпричинного сміху. Мені стає стидно іти дальше,адже люди дивляться на мене. Я раз ішов заді закоханої пари і просто не стримував свій приступ,я мусів ровернутися і піти в іншу сторону. Я дуже залежний від чужої думки. В мене дуже страшна уява. Я інколи себе боюся,що мені робити? ЦЕ НЕ ЖАРТ Я ЖИВУ У ВАШОМУ МІСТІ,ДОПОМОЖІТЬ МЕНІ,ПОКИ Я НЕ ВИКОНАВ ЇХНЬОГО НАКАЗУ.

Коментарі
Коментарі відсутні